Категорії «Південна Україна»

Нові підтвердження існування Старої Самарі.

К.і.н., доцент Олег Репан Краєзнавчі зацікавлення мого колеги, Валерія Кас’яненка, переважно зосереджені на такому об’єкті як Кам’янка Старожитня (Лівобережна). Обстежуючи різноманітні мапи, він натрапив на дві карти України відомого французького картографа Ніколя Сансона (Nicolas Sanson,1600-1667), на яких зображені цікаві об’єкти в гирлі р. Самара. Відомо, що Сансон брав за основу карти Ґійома Боплана. Автор підготував …

Карта Ваповського і археологічні розкопки на Самарі-Богородицькій фортеці

Борис Черкас, д.і.н., Інститут історії України НАН України Місто Дніпро знаходиться в регіоні, який історично являв собою контрольну точку пересування населення та існування постійних поселень. Це спричинено в першу чергу географічним фактором. Відповідно для істориків перспективним є дослідження цього життя на різних етапах історії. Проте тут дослідник стикається з поширеним фактом в нашій степовій історії, …

Книга “Етнонаціональний світ Придніпров’я”

  3 червня на історичному факультеті Дніпровського національного університету відбулась презентація книги “Етнонаціональний світ Придніпров’я”, яка вийшла за організаційного сприяння Інституту суспільних досліджень. Етнонаціональний світ Придніпров’я: колективна монографія. Частина 1. – Х.: ФОП Панов А. М., 2018. – 160 с. Підготовлена колективна монографія є першою частиною великого наукового проекту, розрахованого на чотири взаємопов’язані складові частини. …

Казачество Дона и Северо-Западного Кавказа в отношениях с мусульманскими государствами Причерноморья (вторая половина XVII в. – начало XVIII в.)

Сень Д.В. Казачество Дона и Северо-Западного Кавказа в отношениях с мусульманскими государствами Причерноморья (вторая половина XVII в. – начало XVIII в.)

В монографии исследуются различные вопросы отношений казачьих сообществ Дона и Северо-Западного Кавказа (Кубани) с Крымским ханством и Османской империей. Проблема рассмотрена на фоне международного положения России и мусульманских государств Причерноморья. Особое внимание уделено причинам «сближения» донского казачества с Крымским  ханством во 2-й половине XVII в. События «донского раскола» представлены в связи с процессами формирования казачества на Куме, Аграхани и Кубани. Впервые в науке история указанных групп показана в связи с прошлым Дона и Крымского ханства. Подробно анализируется роль выступления К. А. Булавина в пополнении рядов казачества Кубани. События доведены до 1708–1712 гг., периода адаптации на Кубани казаков И. Некрасова, активных участников Булавинского выступления.

Книга адресована историкам, этнографам, востоковедам, краеведам, всем, кто интересуется историей и культурой казачества, Крымского ханства и Османской империи.

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування

Історія іррегулярних військових формувань Південної України останньої чверті XVІІІ – на початку ХІХ ст. і до сьогодні залишається благодатним ґрунтом для наукових спостережень. Не залишилися поза увагою й ті козачі війська, що утворювалися з середовища мусульман-“інородців”, у тому числі і з числа татарського населення Криму [26. 39; 87-88]. Окремі етнічні групи тюркського походження у складі російських козачих військ, зокрема нагайбаки (хрещені ногайці), також становили предмет наукового зацікавлення [16]. Однак тема ногайського козацького війська спеціально не розглядалася, залишаючись на периферії таких “стратегічних” тем як “Росія у вирішенні Східного питання” чи “колонізація Південної України”.

«Анапские ногайцы» в помещичьем хозяйстве Южной Украины

Вопрос об ис­поль­зо­ва­нии но­гай­цев в по­ме­щи­чьем хо­зяй­стве и сам про­цесс их за­кре­по­ще­ния оста­ёт­ся фак­ти­че­ски не­за­тро­ну­тым в на­уч­ной ли­те­ра­ту­ре. В ис­сле­до­ва­ни­ях А.А. Скаль­ков­ско­го име­ют­ся от­дель­ные из­ве­стия о том, что в ре­зуль­та­те штур­ма ту­рец­кой кре­по­сти Ана­па в 1791 г. рус­ски­ми вой­ска­ми взя­ты в плен 1500 но­гай­ских се­мей. Но этот ис­сле­до­ва­тель оши­боч­но счи­тал, что все они были от­прав­ле­ны на по­се­ле­ние к р. Молоч­ной, что в Север­ном При­азо­вье (1). У Е.И. Дру­жи­ни­ной ка­те­го­рия за­кре­по­щён­ных но­гай­цев во­об­ще не рас­смат­ри­ва­лась, хотя от­дель­ный раз­дел по­свя­щён но­гай­цам, по­се­лён­ных при р. Молоч­ной (2). Пле­нён­ные при штур­ме Ана­пы но­гай­цы и их пе­ре­ме­ще­ние в Крым от­дель­но упо­ми­на­ют­ся у Н.А. Смир­но­ва (3). Этим, на­вер­ное, и ис­чер­пы­ва­ет­ся ис­то­рио­гра­фия во­проса.

Політична адміністрація Кримського ханства в Буджацькій орді у період між 1739 – 1769 роками

У науковій літературі накопичено значний обсяг матеріалу, що дозволяє розглядати політоґенез номадних спільнот як такий, що не йшов далі стадії протодержави-чіфдом (1) і не не мав більшості атрибутів, властивих для держав землеробського світу. З огляду на це дистинктивне означення типологія потестарної системи номадів визначається поняттям кочівницька імперія (2). Ногайці, котрі упродовж другої половини ХVІ — ХVІІ ст. мігрували до Північно-Західного Причорномор’я і сформували у складі Кримського ханства Буджацьку орду, були нащадками політичних традицій Ногайської Орди, однієї з останніх кочівницьких імперій, що існували у Волго-Уральському межиріччі.

«Кубанский вектор» во взаимоотношениях калмыков и ногайцев в первой трети ХVIII в.

Кубанский регион, как обширная часть территории Крымского ханства, выступал на протяжении длительного времени в качестве узла, в котором переплетались интересы участников большой геополитической игры, развертывавшейся за обладание Кавказом и Закавказьем. Начиная с середины ХVI в. перевес в этой игре склонился на сторону России, которая установила контроль над Волгой и тем самым вклинилась в Великую Евразийскую Степь, разбив ее на две половины. С этого момента кочевническая ойкумена не представляла собой единого целого; владение Астраханью, замыкавшей цепь русских анклавов на Волге, стало важным условием дальнейшего наступления на мир номадов. В первой трети ХVII в. прекращает существование одна из последних кочевых империй — Ногайская Орда; ее территориальное пространство заполняет калмыцкий этнос, подчинивший ногайцев и создавший под протекторатом России свое государство.

Меценатство в житті і творчості Д.Яворницького

Тема меценатства сьогодні є надзвичайно популярною й актуальною. Являючись складовою більш ширшого поняття „благодійництво”, меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності та інтелекту.

Благодійна діяльність катеринославської міської Думи

Доброчинна діяльність міського самоврядування Катеринослава була можлива завдяки активній громадській позиції гласних Думи і пов’язана безпосередньо з їх ініціативністю. Робота гласних на відміну від службовців Міського громадського управління (міського голови, членів управи, секретаря тощо) була безкоштовною, тому членами Думи обиралися переважно заможні люди.