Категорії «Геополітика»

Макроекономічний популізм – це добре чи погано?

Чому макроекономічний популізм в політиці – краще звичайного популізму та яку користь він може принести? Сучасні приклади політиків-популістів та чи можуть вони бути успішними у своїй діяльності? Про це в студії IDEALIST.media говорять доктора економічних наук Наталія Резнікова та Володимир Панченко. Переглянути відео:

Команда Інституту суспільних досліджень щиро вітає Панченка Володимира Григоровича з нагоди присудження наукового ступня доктора економічних наук зі спеціальності «Світове господарство і міжнародні економічні відносини»!

У дисертації «НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМ У МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ» розроблено цілісну наукову концепцію неопротекціонізму у міжнародній економічній політиці в умовах лібералізації світогосподарських зв’язків. На цій основі сформульовано інтегративний концептуальний підхід застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України. Бажаємо успішного втілення всіх творчих і наукових задумів, наснаги в професійному зростанні й у майбутніх наукових пошуках! Команда Інституту суспільних …

Глобальний курс на економічний націоналізм: погляд з Вашингтона

В студії IDEALIST.media економісти Наталія Резнікова та Володимир Панченко говорять про економічний націоналізм, як новий тренд у економіках розвинутих країн. Чому саме ця течія сьогодні набирає популярності у світі – дивіться у відео. Переглянути відео:

Пройшов Форум Новомодерністів

У Києві пройшов Форум Новомодерністів, організаторами якого виступили Платформа «Новий модерн» та Інститут суспільних досліджень. Запит на нове після краху глобалізації і неолібералізму як ідеології великий в усьому світі. Публікується безліч досліджень, проводяться наукові конференції, але продукуються в основному негативні сценарії майбутнього розвитку, де технологічний прогрес призводить до пригнічення особи. В Україні, де пошук власного …

Хитрість географічного розуму

Якось я був заскочений зауваженням редактора одного російського збірника на подану мною статтю з дуже дрібної теми щодо Південної України кінця ХVIII ст. Він писав близько до того: “В досліджуваний Вами період не існувало Південної України; Ви проектуєте в минуле сьогодення Вашої країни, котра в зазначений у Вашій статті час існувала в інших територіальних межах”. І є чималеньке питання, чи існувала взагалі як країна чи якась інша стала структура, пов’язана певною традицією з сучасною Україною, — іронізуючи, додав я подумки, доводячи міркування опонента до не зовсім оригінального закінчення.

Неоглобалізм ХХІ століття. Культура як основа економічного розвитку

Сучасний бурхливий розвиток людської цивілізації раз за разом яскраво і переконливо доводить оманливість та відносність тих законів та принципів суспільного життя, які ще донедавна вважалися, на думку загалу, безвідмовно діючими та неспростовними. Своєрідним струсом свідомості в цьому сенсі стала і нинішня глобальна фінансово-економічна криза, яка фактично підвела жирну риску під наївними сподіваннями сучасників на універсальну ефективність глобалізованої ринкової економіки ліберального толку. Широкий економічний лібералізм, зведений протягом останніх десятиліть у ранг панацеї для кожної країни, та його всепояснююча роль були суттєво (якщо не остаточно) дискредитовані негативними явищами системного характеру, які ми зараз спостерігаємо.

Завжди треба, щоб ми, а не нас

З отриманням незалежності перед Україною виникло багато складних питань. І це цілком закономірно, адже ми є свідками важливих процесів, які вже зараз закладають підвалину для подальшого існування Української держави. Сьогодні достатньо важко об’єктивно оцінити (та ще, мабуть, і не час) перші кроки нашої молодої країни. Але і ці неповні два десятиліття досвіду незалежного існування дають поживу для роздумів. Одним із найважливіших питань залишається формування Україною зовнішньої політики, яка повинна відповідати національним інтересам країни і обов’язково враховувати реалії сучасної системи міжнародних відносин.

Вперед — до Української імперії?

Українська геополітична думка має давні традиції. Її головні досягнення, представлені в працях Ю. Липи, С. Рудницького, А. Синявського, припадають на першу половину XX століття. У 1990-ті роки в Україні була видана частина їх творчої спадщини, що дало сучасним українцям можливість ознайомитися з маловідомим геополітичним напрямом вітчизняної суспільно-політичної думки.

Є у революції початок, нема у революції кінця…

Термін «революція» в українській суспільній свідомості донині асоціюється переважно із подіями початку ХХ століття. На запитання, які революції в історії України ви знаєте, більшість не замислюючись назве 1917 рік. Значна частина (переважно молоді) також згадає листопад–грудень 2004-го.

Протягом декількох століть українці за способом життя і стилем мислення залишались нацією «гречкосіїв» — в побуті домінувала прив’язаність до землі, пацифізм та міцний зв’язок із минулим. Це і породжувало ту саму політичну пасивність, наслідки якої відлунюють і сьогодні. Слабкість національної інтелігенції та буржуазії, брак національної аристократії, відсутність робітничого класу гальмували процеси державотворення у ХІХ–ХХ століттях. Часто поразки поодиноких повстань пояснювались не стільки силою супротивників, скільки слабкістю провідників — в першу чергу через відсутність єднання суспільно-політичних лідерів та надто невиразне відчуття причетності до творення спільного майбутнього. Чим закінчувались всі українські революції, добре відомо…

Як дипломати і військові Карпатську Русь ділили

22 листопада 1938 року Чехословацький парламент прийняв Закон про автономію Карпатської Русі (Карпатської України). Уряд автономії, очолюваний А. Волошиним, відразу приступив до творення державного життя, в тому числі й власного війська — Карпатської Січі, основою якого стали відділи Української Національної Оборони (УНО). Розпочалась копітка праця державного будівництва у надзвичайно складних політичних і військових умовах. Ускладнило ситуацію те, що Чехословаччина зволікала з наданням автономії Карпатській Україні 20 років.