20 років Світлиці

18 жовтня 2001 року, у тодішньому Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна відкрилася лабораторія українознавства «Світлиця». Її автором та натхненником був історик, культуролог та художник Григорій Лукич Іващенко. 

Для Дніпропетровська «нульових» цей осередок культури став справжньою віддушиною українства, культури та українських етнічних архетипів. У різний час у Світлиці відбувалися виставки, екскурсії, зустрічі, вистави, засідання історичних клубів, дні пам’яті, численні презентації та спілкування.

Експонати Світлиці — це автентичні речі домашнього вжитку, на їхніх поверхнях тисячі відбитків пальців, натруджених мозолястих долонь. Ці речі десятиліттями слугували людям, які стали схожими на них, проросли в їхні душі корінням і отримали частинку цих душ. А їхні власники з роками уподібнювалися хто пузатому чи щербатому горщику, а хто –– сточеному шашелем, ребристому рубелеві.

Світлиця — образ, символ, а не макет у натуральну величину. У створенні Світлиці використано систему подвійного коду. Кожна річ тут виступає як символ, а ідеї — уречевлені.

В основі концепції Світлиці — тріада понять: Дім, Рід, Добро у широкому і вузькому сенсах. Дім є надзвичайно містким космічним символом, моделлю Всесвіту в мініатюрі. Дім — це місце народження і місце, звідки людина йде широкими дорогами в життя, і куди повертається з мандрів.

Дім передається у спадок, є символом роду, тому нерозривно пов’язаний із ним. У Світлиці багато старих чорно-білих світлин, які творять уречевлену ілюзію зупиненого часу.

Часто фото — це єдине, що лишилося від наших родичів, колись живих, сильних, молодих. Світлини змушують замислитися: вони не були першими, а ми не станемо останніми на цій землі.

Інститут суспільних досліджень також проводив тут свої заходи, в тому числі презентації видань.


Детальніше зі Світлицею та спогадами її відвідувачів можна ознайомитися за посиланням:
https://www.dnipro.libr.dp.ua/Svitlycya