Новий рецепт від Мінекономіки: як схрестити бульдога з носорогом

Уряд затіяв гру “запропонуй найбільш безглузду ідею”.

Лідирує у ній Міністерство економічного розвитку і торгівлі з пропозицією створити державну керуючу холдингову компанію з 12 стратегічних підприємств.

На думку ініціаторів, до її складу повинні увійти “Нафтогаз”, “Укргідроенерго”, “Надра України”, “Укрбуд”, “Український банк реконструкції та розвитку”, “Хартрон”, Ощадбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк, Родовід-банк та інші.

Урядовці хочуть схрестити  бульдога з носорогом – інакше ідею не назвеш.

Безперечно, державними підприємствами потрібно або ефективно управляти, або продавати. У цьому сенсі створення державної холдингової компанії виправдане. Однак у будь-якій справі повинна бути логіка. У даному випадку вона відсутня.

Почнемо з “інгредієнтів” холдингу.

“Український банк реконструкції та розвитку” – мікроскопічний банк, який з моменту створення ніколи не виконував функції, які б відповідали його назві.

Ощадбанк – другий за розміром банк України із статутним капіталом 30 млрд грн.  У класичному розумінні це окремий банк збережень населення. Він єдиний має гарантії держави на повне повернення вкладів.

Укрексімбанк створювався як спеціалізований банк для експорту та імпорту. У його стратегії передбачене виокремлення кредитно-депозитного напряму в дочірню компанію і концентрація на експортно-імпортних операціях.

Родовід-банк – “вічно проблемний” банк. Колись потужна фінансова установа була обкрадена засновниками, що залишили більше 200 тис вкладників без депозитів. Волюнтаристськими діями націоналізований.

Переходимо до підприємств.

“Нафтогаз” – чорна діра економіки, куди зливаються 50 млрд грн додаткових грошей від завищених тарифів – висмикнутих грошей у населення. Згідно з вимогами третього енергопакета ЄС, буде реформований. Відповідно, не зможе увійти до холдингу, оскільки перетвориться на три незалежні компанії.

“Укргідроенерго” – доволі успішна за фінансовими показниками компанія. Однак вона не показує можливі витрати майбутніх періодів, пов’язані з реконструкцією гідроелектростанцій та екологічними діями.

“Надра України” – компанія, що належить до сфери контролю за надрами та геологорозвідки.

Будівельна компанія “Укрбуд” – успішний державний холдинг, що включає 14 проектних та будівельних компаній.

“Хартрон” – група з десяти підприємств з державною часткою 50% +1, яка має невеликий обсяг реалізації – близько 360 млн грн, проте з високою прибутковістю.

Група займається системами управління ракетними комплексами і космічними об’єктами – 70% – та системами автоматизованого управління, контролю та діагностування для залізниці і атомних електростанцій – 30%.

Власне, на цьому можна зупинитися. Переходимо до “приготування” холдингу.

Беремо “каліку” і банкрота Родовід-банк разом з живим Ощадбанком. Додаємо Укрексімбанк, що не знає, як вирватися з нехарактерних видів діяльності і прихованого управління з висмикуванням державних коштів на корупційні проекти.

Заливаємо в цю банківську суміш чорну діру – “Нафтогаз” – і отримуємо отруйну для економіки страву: керуючу холдингову компанію з 12 стратегічних підприємств.

Для чого це все? Щоб мати можливість без участі уряду, лише за рішенням керівництва холдингу переливати фінанси із здорових структур у хворі? А до чого тут будівельники? А космічний “Хартрон”? А “Надра”?

Своєю критикою я не маю наміру зарубати ідею створення такої структури. Державна керуюча холдингова компанія повинна бути, але вона повинна створюватися з використанням хоч якоїсь логіки. Тим більше, ідея державної керуючої компанії не нова. Такий орган успішно функціонує у багатьох країнах.

Стосовно міжнародного досвіду, до якого любить апелювати МЕРТ, тут ситуація стандартна: кожен бачить те, що хоче побачити. Нема чітко встановленої міжнародної практики, скільки повинно бути підприємств у холдингу, і які сектори він мусить охоплювати. Власне, як і нема чітких догм щодо управління холдингом.

Державні холдингові структури у світовій практиці створюються як інститути приватизації, розвитку чи централізації функцій управління.

Інколи ці функції поєднуються, але в переважній більшості випадків холдингові структури об’єднують державні підприємства з метою розвитку окремих галузей або регіонів за допомогою додаткових державних інвестицій.

Наприклад, австрійський холдинг OIAG створили для розвитку важкої промисловості, а сінгапурський холдинг Temasek – для централізованого управління найважливішими підприємствами країни.

Останній з часом перетворився на міжнародний інвестиційний фонд. Так Сінгапур зміг залучити інвестиції у непопулярні серед приватного капіталу сфери.

У нашому випадку оптимальним варіантом могла би стати холдингова компанія з промислових підприємств з експортною спрямованістю. Сконцентрувати її варто, наприклад, на розвитку високотехнологічного експорту.

Міністерство ж повинне бути центром стратегічного аналізу і планування з великою кількістю функцій на аутсорсингу та низкою мозкових центрів, що обслуговують різні напрямки. Важливо при цьому передбачити створення інституцій з фінансування, лізингу і маркетингу.

Втім, це вже інша історія, у якій потрібно включати логіку і мізки. Навіщо, якщо  можна схрестити бульдога з носорогом?

Колонка автора на сайті “Економічна правда”