Нова економічна модель України: на межі ринку і держави

Успіх перетворень в Україні неможливий без об’єднання векторів реформи, що генеруються суспільством і державою. До такого солідарного висновку дійшли учасники міжнародної конференції «Альтернативна модель економіки України: за і проти», організованого Інститутом Олександра Поля під егідою Київського міжнародного економічного форуму.

Вихідну платформу для обговорення виклав модератор конференції, президент Київської Школи Економіки Юрій Логуш. За його словами, урядові реформи мають явні ознаки «економічного лібералізму», що означає мінімізацію держрегулювання і розширення свободи бізнесу. Ці зусилля українських реформаторів знаходяться під вогнем критики. Визнавши, що оголошена база для дискусії носить спеціально «загострений» характер, пан Логуш дав старт дискусії.

Директор Інститут Олександра Поля Володимир Панченко в своєму виступі підкреслив, що запропонована модель реформування не здатна зруйнувати олігархічну економіку, а звуження держрегулювання призвело до падіння промвиробництва і загрожує згортанням реального секатора економіки взагалі. «Чистий лібералізм непридатний до нинішньої ситуації в Україні. Самоусунення держави від вирішення економічних завдань не дасть країні відчутного результату. На жаль, чисте лібертаріанство сьогодні дійсно домінує в економічному блоці уряду, і це дуже небезпечно для країни», – додав він.

Професор Норвезького інституту стратегічних досліджень Ерік Райнерт зазначив, що розвиток економіки представляє природне чергування підйомів і спадів. «Головне не заснути в період зростання. Треба розуміти, що обов’язково буде спад. У період зростання необхідно резервувати можливості і ресурси для парирування наслідків економічної кризи. При цьому в період кризи зростає активність економічної думки. Правильне її використання дає змогу вийти зі спаду і підняти економіку на ще більш високий рівень, ніж до останнього уповільнення.

Говорячи про корупцію Ерік Райнерт підкреслив, що це явище існувало давно і виникало у всіх історичних суспільних формаціях на певному етапі їх розвитку. Сучасна корупція це суміш пережитків первісного, кланового суспільства з більш пізньою формою – феодальною системою ієрархічного підпорядкування, що пропонує захист суб’єкту зверху в обмін на його особисту лояльність. Також Ерік Райнерт відкинув ідею згортання поки малоефективного промислового виробництва в Україні на користь більш ефективних галузей, наприклад аграрної. «Невидима рука ринку почне свій сприятливий вплив лише після успішного здійснення промислової політики. У країнах, де 60% населення працює в АПК, ймовірність голоду значно вище, ніж у країнах з розвиненою промисловістю. Остання куди важливіше, ніж срібні копальні. Адже срібло і золото зрештою перетікають у країни з розвиненою промисловістю. Прикладом цього була ситуація в Іспанії кілька століть тому, коли срібло з колоній опинялось у підсумку в точках високого розвитку промвиробництва, в містах, таких як Амстердам.

Говорячи про сучасне становище України, Ерік Райнерт зазначив, що країна затиснута між високотехнологічними економіками Західної Європи з дорогою робочою силою, з одного боку, а з іншого – досить ефективною економікою Китаю з її дешевою, але високоорганізованої робочою силою. Щоб вистояти в таких умовах економічних викликів, а також відбити агресію, Україна повинна стати багатшою. «Кращий захист від агресії – багатство України. Європа повинна зрозуміти, що найефективніший спосіб нейтралізувати Росію – індустріалізувати Україну», – зазначив експерт.

Народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва Віктор Галасюк зауважив, що Україні потрібно відмовитися від міфів, які стверджують, що ринок регулює сам себе. «Експорт продукції в Україні за рік становить 52 млрд доларів. Це ганебний мізер для такої країни як Україна. У США в одному тільки Чикаго щорічно проводиться високотехнологічної продукції на 62 млрд доларів. Рухатися треба до побудови збалансованої, диверсифікованої економіки одночасно розвиваючи промисловість і АПК. Саме так ми зможемо подолати існуючий великий розрив у рівні добробуту з розвиненими країнами. За 10-15 років це можна зробити. Ми маємо всі шанси конкурувати у своєму сегменті з Китаєм, знаходить свої ніші. Проблема в тому, що Україна не використовує існуючі ринкові можливості. Ми досі не втілили в життя політику креативної економіки з взаємним розвитком бізнесу і соціуму», – сказав Віктор Галасюк.

Говорячи про переваги економічної моделі розвитку України, він відкинув надмірну концентрацію на якій-небудь конкретної економічної теорії. «Я не прихильник якоїсь конкретної ідеології і повністю поділяю думку автора «сінгапурського дива» Лі Куан Ю, який сказав: «Мені байдуже, як це назвуть економісти, головне, щоб це приносило користь моїй країні». Україні необхідний перехід від сировинної економіки, монополізованої і застарілою до економіки ринкової, економіки готової продукції», – наголосив він.

Анатолій Максюта, екс-міністр економіки України підкреслив стратегічне завдання перетворень в якій-небудь сфері на низку конкретних кроків, проектів, що ведуть до досягнення головної мети. «Можна нескінченно дискутувати про доцільність тих чи інших показників в різних теоріях. Але тільки практичні кроки дозволять зрозуміти правильність і ефективність обраного шляху», – сказав він.

Михайло Згуровський, ректор Національного технічного університету України «КПІ» (НТУУ «КПІ») представив економіко-політичні моделі сценаріїв розвитку ситуації в Україні і навколо неї на основі узагальненого аналізу діючих і перспективних факторів. З семи представлених сценаріїв тільки два мали позитивний зміст. Зараз, за оцінкою Михайла Згуровського події протікають по третьому сценарію зі списку – «помірно неоптимістичному». Це означає, що реформаторський вектор влади задає рух у відриві від вектора перетворень, який генерує суспільство.

У свою чергу український соціум не вірить владі, не бачить результатів реформ, військовий конфлікт заморожений, економічна криза поглиблюється, фактично країна оголосила технічний дефолт. Це відштовхнуло світових системних інвесторів. Серед союзників України залишилися країни, що симпатизують їй через геополітичне сусідство. Тобто, крах України викличе в цих країнах ланцюг непотрібних їм негативних процесів. Але такі союзники при всій їх симпатії до України не здатні забезпечити необхідний їй приплив інвестицій. Найбільш жорсткі сценарії допускають перетворення України в стовідсоткового сателіта Росії або взагалі її розділ і втрату державності. Блокувати розвиток подій за фатальним сценаріями можна багатьма шляхами. Але головна умова виживання України та її подальшого успішного розвитку – збіг реформаторських векторів влади і суспільства.