Категорії «Історія України»

Концепція фінансового розвитку України в ідеології Організації українських націоналістів

Однією із основних цілей історичної науки є комплексне висвітленні подій минулого та здійснення аналізу їх впливу на сьогодення. Проте не менш важливим, поряд із розглядом конкретних фактів, є ознайомлення та дослідження таких невидимих, на перший погляд, речей як суспільно-політична думка, світоглядні принципи, соціально-економічні погляди в певних колах, які безпосередньо впливали на хід історичних подій. Висвітлення їх дозволяє побачити ту ситуацію, в яких відбувались конкретні факти та зрозуміти їх причинно-наслідковий зв’язок.

Формування концепції промислового розвитку України в ідеології ОУН та діяльність Леоніда Костаріва

Однією із цікавих особливостей історичної науки є її багатогранність: все що відбулося в минулому являє собою пласт досвіду поколінь. Кожна галузь ставить характерні питання, виходячи із загальних концептуальних завдань. Авторові даної статті став цікавим розгляд історичного джерела під кутом зору економічної науки. Власне, поєднання історичної та економічної наук є достатньо специфічним: перша є наукою гуманітарною, друга — точною. Але як підказує досвід, такий симбіоз є дуже важливим, адже він здатен впливати на сучасність.

Концепція промислового розвитку України на сторінках часопису «Розбудова нації»

Вельми перспективним та новим напрямом в сучасній вітчизняній історичній науці є напрям поєднання досліджень декількох дисциплін. Зокрема, йдеться про розгляд історичних подій під кутом економічної науки та розгляд економічних концепцій в історичному вимірі. Така постановка питання дозволяє розширити поле наукових досліджень, розглянути окремі проблеми з різних ракурсів та подати більш узагальнюючі висновки по піднятій темі.

Основні віхи формування українського економічного націоналізму

Сучасні дослідження ідеології українського націоналізму зводяться здебільшого до окремих постатей та їх світогляду, окремих ключових творів та діяльності відповідних організацій. Поверхове знайомство з історією українського націоналізму може створити спрощене бачення існування ланцюжка «Міхновський-Донцов-Коновалець-УВО-ОУН-УПА». Власне, таке бачення є найбільш притаманним пересічному українцеві. Проте більш глибоке дослідження дозволяє побачити зовсім іншу картинку, в якій з’являється низка постатей та організацій, без активної діяльності котрих, не можна було би уявити формування цих ключових постатей українського націоналізму.

Від Першого до Третього Конгресів ОУН: трансформація економічної платформи

Історія Організації Українських Націоналістів і сьогодні залишає дослідникам велику кількість питань і не розроблених проблем. Однією з малодосліджених сьогодні тем залишається погляд оунівців на економічну стратегію в майбутній українській державі. Цієї проблематики у своїх дослідженнях поверхово торкалися Георгій Касьянов у праці «До питання про ідеологію Організації українських націоналістів (Аналітичний огляд)» [2] та Анатолій Русначенко у праці «Розумом і серцем», [8] дещо було викладено Петром Мірчуком в «Нарисі історії ОУН». [5] Але цілісної, єдиної картинки економічної платформи ОУН в цих працях ми не знайдемо.

Формування націоналістичної концепції аграрного питання Миколою Сціборським

Аграрне питання майже в усі періоди для території України залишалось одним із найбільш гострих та актуальних. Якщо придивитися до найвизначніших сторінок історії, то саме невирішеність аграрної проблеми ставала причиною селянських бунтів та повстань.

Постать Петра Калнишевського у науковому доробку Д. І. Яворницького

Стаття присвячена з’ясуванню стану вивчення соловецького ув’язнення останнього кошового отамана Петра Калнишевського в Соловецькому монастирі у науковій спадщині Д. І. Яворницького

У творчій спадщині видатного дослідника історії козацтва Дмитра Івановича Яворницького окреме місце посідають розвідки про персоналії доби козаччини, матеріал яких склав свого роду протограф для певних розділів пізніших його фундаментальних праць. Серед розмаїття представлених у них постатей козацьких ватажків протягом усього творчого шляху дослідником особлива увага приділялася кошовим отаманам Іванові Сірку і Петру Калнишевському. Перший зображався як виразне уособлення духу козацького часів розквіту могутності Запорозької Січі, другий — як втілення її яскравої та суперечливої завершальної стадії, — людина, котра взяла на себе хрест мученицького страждання в соловецькому ув’язненні.

Запорозько-ногайське порубіжжя у ХVІ – ХVІІІ століттях

Мігруючи до причорноморських степів, ногайці опинялися у специфічній ситуації, що певним чином різнилася від умов урало-волзького межиріччя, — території, де вони сформувалися як етнос і де склалася їхня потестарна організація, представлена Ногайською Ордою. Звісно, південне Поволжя становило одну з локальних фронтірних модифікацій. Хоча ногайці були там цілком самостійним учасником геополітичної гри, сфера маніпуляцій яких охоплювала Західний Сибір, Центральну Азію і Північний Кавказ. У Північному Причорномор’ї у той час набирав сили інший центр політоґенезу і осередок тяжіння пізньокипчацьких номадів — Кримське ханство. Це державне утворення, на відміну від Ногайської Орди, з самого початку оголосило себе наступником Золотої Орди і виступило проти легітимності влади ногайординських біїв. Потрапивши на його територію, ногайські колективи різної величини мусили вливатися до його потестарної системи, займаючи в ній підпорядковане становище.

Історія вивчення та перспективи дослідження соловецького періоду життя Петра Калнишевського

Постать останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського є однією з наріжних фігур української історії. Втім попри розтиражований численними науково-популярними виданнями образ останнього героя-мученика, з поданням типовий характеристик у дусі романтичної історіографії ХІХ ст., в українській історичній науці зроблено вкрай небагато для реконструкції життєвого шляху П. Калнишевського.

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування

Історія іррегулярних військових формувань Південної України останньої чверті XVІІІ – на початку ХІХ ст. і до сьогодні залишається благодатним ґрунтом для наукових спостережень. Не залишилися поза увагою й ті козачі війська, що утворювалися з середовища мусульман-“інородців”, у тому числі і з числа татарського населення Криму [26. 39; 87-88]. Окремі етнічні групи тюркського походження у складі російських козачих військ, зокрема нагайбаки (хрещені ногайці), також становили предмет наукового зацікавлення [16]. Однак тема ногайського козацького війська спеціально не розглядалася, залишаючись на периферії таких “стратегічних” тем як “Росія у вирішенні Східного питання” чи “колонізація Південної України”.