Категорії «Модерні часи»

Академік Ю.М. Таран-Жовнір – вчений, педагог, ректор (нотатки до портрету особистості)

В житті часто буває. Зустрінеш людину розумну, вольову, талановиту – і ця зустріч стає в долі провідною зіркою. Таким важливим життєвим етапом для багатьох були зустрічі та спілкування із Юрієм Миколайовичем Тараном, насправді видатним вченим, який мав високорозвинений інтелект, рідкісну працьовитість та дар передбачення, здатність в аналізі і творчому пошуку обрати той єдиний з тисяч інших шлях, що обов’язково приведе до бажаного результата.

Козацька проблематика в студіях істориків Дніпропетровщини 1920-30 років

Ще десятиліття тому в історіографічних дослідженнях можна було знайти висловлювання про 20-30 рр. як про період, в який історії козацтва приділялося зовсім мало уваги, а в наявних працях проводилися старі історичні концепції. Авторитетні вчені одностайно переконували в тому, що проблематика “докапіталістичного періоду” залишалася прерогативою “буржуазних” учених, які лише прикриваються революційною фразеологією, обстоюючи застарілі і малоактуальні наукові ідеї [1].

Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця

Відродження традицій історичного краєзнавства, що є невід’ємною ознакою нашого буття, оновлює пам’ять про людей, які не за почесті й славу докладали зусиль по вшануванню та увічненню минувшини, тих, чиєю непоказною працею зміцнювався фундамент народного духу, віри та звитяги, руками яких переорювалася історична цілина й розбивалося ідеологічне груддя соціального замовлення.

Життя і смерть професора Петра Єфремова

У ґрунтовній для свого часу розвідці “Розгром українського літературознавства 1917–1937 рр.” Богдан Кравців склав “Реєстр знищених і репресованих” літературознавців. Під четвертим номером після імен Володимира Науменка, Сергія Єфремова і Андрія Ніковського фігурує ім’я нашого земляка, професора Дніпропетровського інституту народної освіти (університету) Петра Олександровича Єфремова.

Галина Андріївна Кузьменко-голова Cоюзу вчителів Гуляйпільської республіки (1919-1920 рр.)

На превеликий жаль в історії української освіти продовжують залишатися так звані “білі плями”, особливо в тих її місцях, де ця історія перетинається з явищами, що є незручними для офіційних концепцій. Одним з таких незручних явищ, як для радянської, так і для сучасної української історіографії, є махновський рух 1917-1921 рр. Махновці, що протягом двох років контролювали терени з населенням в 2 млн. чол. згідно стереотипних уявлень питаннями освіти взагалі не цікавилися. Але це не відповідає історичній дійсності.

З історії православного руху в с. Великі Лучки Мукачівського району

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Північно-Східній Угорщині, до якої територіально відносилося Закарпаття, розпочався рух за відродження православної церкви. Він мав слабкий організацій-ний характер, тому що головною базою спротиву унії було бідне українське селянство, бо інтелігенція та духовенство не брали участі у цьому процесі.

Перший еколог міста

Саме так можна визначити діяльність Миколи Дмитровича Аверкієва, працівника Катеринославського вищого гірничого училища – гірничого інституту. М.Д.Аверкієв мав університетську освіту.

Науково-практична діяльність Є.В. Теличенка та її вплив на розвиток ветеринарії Подніпрянщини на початку ХХ ст.

Відрізок часу, який люди називають сторіччям, містить життя та активну діяльність двох або трьох поколінь, що не так вже й мало. Втім, сторіччя – це той термін, що зберігається у суспільній пам\’яті людей, яка фіксує власні спогади та розповіді старших за віком очевидців. Крім того, події сторічної давності яскраво свідчать про себе архітектурою, предметами побуту, літературою і документами, соціально-культурними явищами та інш. Проте, багатьох із нас не залишають байдужими і розвідки про людей, які жили не так давно; людей, які дотичні до нашої епохи, але вже стали історією.

Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя та діяльності

Життя і діяльність відомого вченого-металурга Л.М.Фортунато були тісно пов’язані з Катеринославом. Сюди він потрапив у 1904 р., обійнявши посаду викладача металургії Катеринославського вищого гірничого училища.

Український народолюбець Борис Грінченко на Катеринославщині

Особистість видатного українського народолюбця, педагога, літератора привертала увагу дослідників вже з початку ХХ ст. [13; 15; 17]. Завдяки зусиллям відомого літературознавця А.Г.Погрібного особливо ґрунтовно розроблено внесок Б.Д.Грінченка в український літературний процес [16]. Меншою мірою вивчалася ця непересічна постать у контексті історичного краєзнавства, хоча цей напрямок уявляється вельми перспективним. Адже діяльність Бориса Дмитровича відбувалася в різних регіонах України і може вивчатися в краєзнавчому вимірі в контексті історії міст і сіл.