Категорії «Доба козацтва»

Миргородський полк в російсько-турецькій війні 1735-1739 рр.

Тема пропонованої шановному читачеві статті знаходиться на перетині воєнної історії та краєзнавства. Після тривалої неуваги, зараз воєнна історія, зокрема козаччини, розробляється досить динамічно. Варто згадати хоча б роботи І.Стороженка [1], В.Заруби [2], О.Сокирка [3], Г.Шпитальова [4]. Одночасно все ще не розроблена докладно воєнна історія полків, які складали Гетьманщину. Хоча спроби такого роду є [5], але вони зосереджені не стільки на воєнній історії, скільки на історії полку загалом і, на жаль, не представлені у вигляді монографічних досліджень та не викладені в Інтернеті, що суттєво ускладнює доступ до результатів таких досліджень. Сюжет, пов’язаний із участю Миргородського полку в російсько-турецькій війні 1735-1739 років, не знайшов висвітлення в історіографії, хоча деякі факти містять дослідження А.Байова [6], О.Апанович [7] та вже згадувана монографія Г.Шпитальова.

Інтеграційна політика російського уряду щодо козацтва слобідських полків в добу Єлизавети Петрівни

На початку 40-х рр. XVIII ст., буремні роки правління Анни Іоанівни поступились місцем „феєричному” царюванню Єлизавети Петрівни 1741-1761 рр. При висвітленні єлизаветинської доби історики доволі часто зазначають, що в своїй політиці, щодо українських автономій, імператриця, на догоду примхам свого серця, відмовилась від інкорпораційного курсу своїх попередників, (Петра І та Анни Іоанівни) чим на два десятиріччя подовжила життя Гетьманщині та слобідським полкам. Подібні підходи ми зокрема подибаємо в працях І. Срезневського, А. Шиманова, В. Пархоменка, Д. Багалія, В. Наумова [1, с. 344-345; 2, с. 407; 3, с. 85; 4, с. 65]. Проте а чи дійсно воно було так? Якщо ми прискіпливіше придивимось до „української” політики Петербурга, в означений час ідеалістичність одразу зникає.

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. (частина 2)

Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.Частина 2. (Дисертація розділена на три частини заради економії часу завантаження. Список використанних джерел та літератури подається в кожній частині окремо, список скорочень -тільки в 1-ій, додатки – в 3-ій)

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. (частина 3)

Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.Частина 2. (Дисертація розділена на три частини заради економії часу завантаження. Список використанних джерел та літератури подається в кожній частині окремо, список скорочень -тільки в 1-ій, додатки – в 3-ій)

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. (частина 1)

Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Частина 1. (Дисертація розділена на три частини заради економії часу завантаження. Список використанних джерел та літератури подається в кожній частині окремо, список скорочень тільки в 1-ій, додатки – в 3-ій)

Формування української державницької ідеї 1648-1649

До середини XVII ст. український народ внаслідок колоніальної політики Польщі потрапив у катастрофічну ситуацію: було втрачено еліту; стався розкол серед духовенства, що призвело до міжусобної боротьби; міщанство в найбільших містах було усунуте від управління і справ торгівлі; виникли несприятливі умови для розвитку національ­ної мови, культури тощо. Реальною ставала загроза етноциду. Вряту­вати від нього могла лише відчайдушна боротьба за створення незалеж­ної держави. На жаль, як свідчать джерела, український народ підійшов до національної революції, не маючи у своїй свідомості сформованої державницької ідеї, що вкрай негативно вплинуло на розвиток визвольних змагань XVII ст. Революція спалахнула 1648 р. і тривала до 1676 р. її головний зміст полягав у розв`язанні двох завдань: створення незалежної соборної держави в етнічних межах України й утвердження у ній нового соціально-економічного ладу, в основі якого мала лежати дрібна (фермерського типу) козацька власність на землю[1]. Саме на початку революції, протягом 1648 — першої половини 1649 рр., завершується період становлення української державницької ідеї. З`ясуємо основні аспекти цього складного процесу.

Нові дані до біографії Івана Сірка

Іван Сірко з’являється на історичній арені 1653 р. До цієї ж дати його біографія залишається майже не відомою. Виявлені на початку XX ст. В.Данилевичем та іншими істориками документи дозволяють реконструювати частину біографії І.Сірка 1644-1647 рр. Перший пропонований документ – чолобитна українських мешканців міста Усерда, російської фортеці на Бєлгородській лінії на чолі з Іваном “Сериком”. Другий виявлений документ – неопублікований свого часу матеріал для збірника “Воссоеденение Украины с Россией”, що зберігається в Науковому архіві Інституту історії Національної Академії наук України. Документ підготовлений до друку, копія звірена з ориґіналом. Це джерело дозволяє пролити світло на факти біографії І.Сірка 1646-1647 рр.

Лівобережні полки в складі російської армії в 1735-1739 рр.: проблема субординації.

Сучасним українським історикам доводиться надолужувати нерозробленість багатьох аспектів вітчизняної історії. Незважаючи на традиційність воєнно-історичної тематики, велика кількість тем та проблем потребують вивчення, в тому числі в, здавалося б, благополучній царині історії козаччини. Воєнна історія лівобережного козацтва у ХУІІІ ст. досліджена слабко. Відповідно, це стосується і участі лівобережних козаків у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. Як українські, так і російські автори зачіпали цю проблематику в своїх роботах [7,8,11,12,13,14], проте цілісно тема не розроблялася.

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року

Автор проводить дослідження аспектів воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року.

Знахідки фальшивих півтораків Сигізмунда III на території козацького містечка Самарь.

До нашого часу на північній околиці селища Шевченко в межах Дніпропетровська (правий берег р.Самара, поблизу її гирла) збереглися рештки укріплень Богородицької (Новобогородицької) фортеці. В ході дворічних розвідок та розкопок на теренах фортеці, проведених силами співробітників лабораторії археології Придніпров’я та студентів історичного факультету ДНУ була зібрана цікава колекція артефактів XVI – XVIII ст.