До історії церкви святого Архістратига Михаїла села Грушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту

Харлан О. В.

До історії церкви святого Архістратига Михаїла села Грушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту

(Надрукована у збірнику «Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Вип.2. Ч.2. — К.,2007. — С.160-165).

У книзі „Історія міст і сел. Української РСР” виданої у 1977 році читаємо на сторінці 744: „…Новокиевка (до 1918 года — Царская милость)… Сельсовету подчинены села Вольное, Добрая Надежда, Ильинка и Новокаменка..” На півдні Томаківського району Дніпропетровської області Ви вже не знайдете Грушівки або Гологрушівки, ця назва назавжди зникла з сучасних карт, але за допомогою старовинних карт та архівних джерел ми можемо повернутися у часи давно минулі.

Слобода Гологрушівка знаходилася на високому місці правого берега Дніпра (надзаплавна тераса) в усті старовинної балки, яка на мапі Катеринославського повіту за 1901 рік значиться – балка Грушівка. З північно-західної сторони в неї врізалася менша під назвою Просяна (на сучасних картах — Крута [1] По дну балки текла невеличка річечка, яка показана й на сучасних картах, з тією ж назвою – Грушевка. Ця річка проходила вздовж північної околиці Грушівки, з півдня до села підходила широченька заплава утворена водами більшої річки — Джуган. Дві річки утворювали півострів, на перешийку якого (в північно-східній частині) і знаходилася слобода Грушівка з церквою Архістратіга Михаїла на південній околиці. Західніше,на цьому ж мису, розташовувалося невеличке село Ільїнське [2]. Між слободою і Дніпровським річищем показано плавні утворені невеличкими річками: Тарас, Кума, Дніприще, Переволока, Бугача, Мале Річище. Величні Грушівські краєвиди з чудовими панорамами згадував ще Феодосій Макаревський: „…Урочище Грушевка, своею прекрасною живописною местностию давно привлекала к себе внимание многих любителей красоты природы…” [3]. Якщо порівняти старовинні й сучасні карти стає зрозуміло, що сучасне село Ільїнка — це колишня Грушівка (Гологрушівка). Цього не заперечує й відомий краєзнавець Богуш П. М. [4].

Велика кількість курганів, які розкидано коло Грушівки (Ільїнки) говорить про дуже давнє освоєння цього краю.

У II — V ст.н.е. на Придніпров’ї поряд з сарматами жили племена так званої Черняхівської культури. Про наявність поселення черняхівської культури в селі Грушівка говорить велика кількість залишків кераміки, прикрас і зброї, що кожен рік знаходять археологи та місцеві жителі у водах Каховського водосховища. Відомо що поселення черняхівців розташовувалися на зручних для землеробства місцях, а для збирання врожаю вони використовували залізні серпи. Населення вирощувало домашню худобу, займалося металургійним виробництвом, гончарством, торговлею. Археологічні пам’ятки засвідчують високий рівень розвитку виробничих сил черняхівського суспільства [5]. Нажаль зовсім не досліджено період Київської Русі на даній території. В період Литовсько-Польської держави „..польские коммисары…в этом краю, имели здесь общую свою маетность…»[6].

В період Запорозької Січі утворюється велика кількість зимівників і приватних хуторів по річці Грушівка, згодом вони розросталися і перетворювалися на слободи і села. На півдні Кодацької паланки найщільніше були заселені й освоєні береги Дніпра, саме в усті урочища Грушівка у запорозьких козаків були помешкання де вони відпочивали від військових походів. Землі були настільки багаті, що після ліквідації Вольностей Запорозьких і розгрому Січі, їх не могли поділити між собю російські вельможі — князь Вяземський і Прозоровський, граф Чернишов і Толстой, тільки втручання князя Потьомкіна усунуло проблему.

У 1777 році Голу Грушівку у рангову дачу отримує генерал-майор Феодор Матвійович Толстой [7]. Довірений полковий осавул Бабічев Степан Федорович залюднивши та упорядкувавши слободу, вирішив збудувати церкву. Для цього заготувавши потрібну кількість дерева, при участі губернської Канцелярії і Межової експедиції виділивши 120 десятин землі, при річці Томаківка, для причту майбутньої церкви, Бабічев дав формальну заяву, в вересні 1785 року, з приводу будівництва, правителю Катеринославського Намісництва — Синельникову [8].

У 1785 році у слободі Грушівці налічувалось 94 двори, в яких жили польські вихідці і одружені колишні запорозькі козаки. В околишніх прилеглих поселеннях, а саме Архангельській — 39 дворів, Григорівській і Усть-Томаківській — 61 двір, Томаківській (полкового старшини Івана Вербця) — 2 двори, Томаківській (графа Розумовського) — 6 дворів, Томаківській державній — 16 дворів, Семенівці — 21 двір, Криничуватій — 3 двора, вахмістра Крем’янського — 2 двори, усього 244 двори в них мешканців 1284 душ [9].

На будівництво церкви Архістратига Михайла було заготовлено 230 різаних соснових колод, 100 нерізаних колод, 60 дубів на підвалини (фундаменти), грошей 700 рублів. Для майбутньої церкви малися: «церковна література, церковний одяг, хрести, чаша, дискос, зірка, гробниця, копіє, лжиця срібна, кадильниця, свічники, лампади і колокол».

З повідомлення Славенської духовної Консисторії: «…в слободе Грушеве, она ж и Голая, дозволить устроить деревянную церковь, во имя Архистратига Михайла, а священника Павла Порохова…определить тепер же в означеную слободу Грушевку как для преподаяния тамошнему народу христианских треб и для наблюдения за успешным ходом работ по постройке церкви». 6-го жовтня  1785 року видано благословительну грамоту на закладку й спорудження церкви, а 8-го листопада того ж року в слободі Грушівці було освячено місце й закладено її спорудження [10]. Дерев’янy церкву збудовано у 1786 році, а 6 березня 1787 року освячено.

У 1793 році у селі Гола Грушівка (Ільїнка) було 129 дворів, де проживало 578 мешканців, чотири вітряка та один млин по обробці проса [11].

У 1859 році село власницьке Грушівка мало 5 дворів з 46-ма жителями, з яких 27 чоловіків та 19 жінок, а також православну церкву [12]. За даними 1863 року у поміщицькому володінні Грушівці (Гологрушівці) нараховується та ж кількість дворів і мешканців — 46 жителів на 5 дворів [13].

Невідомо скільки простояла дерев’яна церква Архистратига Михайла. Краєзнавець Богуш П.М. запевняє що до 1882 року, але на старому місці майже ніколи не ставили нову церкву. Саме в 1882 році збудовано нову кам’яну церкву [14]. Отже кам’яну могли збудувати на старому місці тільки в тому випадку, якщо б стара дерев’яна сгоріла, або була раптово зруйнована.

Завдяки двом відомим малюнкам Іллі Репіна „Церква в Грушівці” виконаних у 1880 році ми маємо уявлення про зовнішній вигляд старої дерев’яної церкви і дзвіниці коло церкви.

На першому зображено зовнішній вигляд деревяної церкви Архістратига Михайла [15]. Дерев’яна, хрещата в плані, з скороченими бічними гілками, з однією главою на середхресті, яку встановлено на восьмигранному барабані, і декоративною главкою. Простір середохрестя домінує над бічними об’ємами, що досягається значними розмірами куполу на високому світовому барабані. Просторово — композиційне рішення пам’ятки збудовано на підкреслено домінуючому значенні вертикалей, що характерно для багатьох хрещатих дерев’яних храмів північної частини Поділля і особистої групи Волинських дерев’яних церков, хрещатих в плані, з монументальною грушовидною главою у центральній частині. Бічні гілки покрито двоскатними кровлями, яким на фасадах відповідають трикутні фронтони. Зруби завершено профільованими карнизами. Дверні прорізи-прямокутні. Вертикальна шалівка значно збільшує висоту глави і зрубів. Наличники вікон, дверей та карнизів прикрашені простою різьбою.

На другому малюнку зображено дзвіницю Грушевської церкви , сама церква зображена на дальньому плані [16]. Дзвіниця розташовувалась у південно-західному напрямку від церкви. Два стовпи з перекладиною, до яких привязано кілька дзвонів. Зверху їх прикриває простий двоскатний дах. Це дзвіниця відкритого типу, яку збудовано мабуть в один час з церквою, привернула увагу видатного живописця своєю простотою і в той же час своєю архаічностю. Саме такий тип будівель був найстарішим не тільки на колишніх землях запорозьких козаків, а й по всих регіонах тодішньої Російської імперії.

В 1913 році у селі Гологрушівці з присілками Царська Милость, Мис Доброї Надії, Ільїнка, Мар’ївка і Божедарівка, проживало 2523 мешканців, з яких 1276 чоловіків та 1247 жінок. Церковної землі було 147 десятин, з якої 27 десятин було непридатної для обробки. Прибутку приносила церковна земля 1560 рублів [17].

Коло кам’яної церкви була розташована садиба священика, у 1913 році тут споруджено новий будинок священика Чайкіна. Чайкін Аврамій Автономович народився у 1860 році, закінчив духовну семінарію, з 1884 року став священиком, з 1911 року призначений до церкви Архістратига Михайла. При церкві був також псалтирник — Хрєновський Микола Петрович. Він народився у 1855 році, закінчив монастирську школу, у 1887 року став псалтирником, з 1892 року призначений псалтирником у церкву села Гологрушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту [18].

Зовнішній вигляд кам’яної церкви Архістратига Михайла нажаль поки не знайдено, відомо лише що вона простояла у селі до часу створення Каховського водосховища і була бездумно знесена, як безліч інших храмів, що розташовувались по обох берегах басейну Дніпра, наче б то потрапивши до зони затоплення водами рукотворних морів. Про стару назву села нагадує невеличкий мис — Грушевський, береги якого омивають хвилі Каховського водосховища, а про колишню церкву у селі Гологрушівці нагадує невеличкий земляний насип. Під тонким шаром землі знаходяться залишки фундаментів, які потребують ретельного археологічного дослідження. Їх вивчення зробить можливим професійно реконструювати зовнішній вигляд старовинної церкви і дасть змогу відтворити наново пам’ятку історії та архітектури. Розкопки, розповіді місцевих жителів, вивчення архівних матеріалів допоможуть встановити точно архітектурні особливості храму, місця поховань навколо церкви, розташування залишків старовинних споруд (дерев’яної церкви та дзвіниці) й повернути нащадкам сторінки минулої давнини, нещадно стертої колись з поверхні рідної землі.

Харлан Олександр Вікторович
старший науковий співробітник
Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень м. Київ

Бібліографічні посилання:

1. „Атлас Дніпровського басейну. Каховське водосховище”. — К.: КП МОУ ”Киевская ВКФ”, 2004. — С.16.

2. „Карта Екатеринославского узда” согласно постановлению Екатеринославского уездного земского собрания дополнением военно-топографической карты составил в 1901 году по данным теодолитной съемки межевой инженер Н.Н. Соколов.

3. Феодосий (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столетия. –Днепропетровск. ВАТ „Дніпрокнига”, 2000. — С.212.

4. Богуш П.М. Илья Репин на Никопольщине.-Днепропетровск. «Пороги», 1993. — С.23.

5. Археологія Української РСР. Ранньослов’янський та давньоруський період. — К.: Наукова думка, 1975. — Т3. — С.73.

6. Феодосий (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столетия. –Днепропетровск. ВАТ „Дніпрокнига”, 2000. — С.213.

7. Богуш П.М. Илья Репин на Никопольщине.-Днепропетровск. «Пороги», 1993. — С.23.

8. Феодосий (Макарьевский). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшаго XVIII столетия. –Днепропетровск. ВАТ „Дніпрокнига”, 2000. — С.213.

9. Там же. — С.214.

10. Там же. — С.216.

11. Богуш П.М. Илья Репин на Никопольщине.-Днепропетровск. «Пороги», 1993. — С.23.

12. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным Статистическим Комитетом Министерства внутренних дел. XIII. Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством. Список населенных мест по сведениям 1859 года. — Санкт-Петербург, 1863. — С.18.

13. Материалы для военной географии и военной статистики России, собранные офицерами Генерального штаба. Военное обозрение Екатеринославской губернии. Составил Генерального штаба подполковник Павлович. — Санкт-Петербург, Военная типография, 1863. — С.119.

14. Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. — Катеринослав, типография Сем. Ив. Барановського, 1914. — С.190.

15.  Рисунок и акварель русских художников втор. пол. XVIII — нач.XX вв. Каталог выставки. Киевский Государственный муей русского искусства. — Киев, 1964 г./ Репин Илья Ефимович. Рисунки выполненные во время путешествия по Украине в 1880 году / «Церковь в Грушевке» б., граф.кар., растушка 19 х 24,7 (РГ-150).

16. Бєлічко Ю. Україна в творчості І.Ю.Рєпіна. — Держ. видавн. „Мистецтво”, – Київ, 1963./ „Церква в Грушевці” пап., на кар., олів. 19 х 24,8. 21 червня. Держ. Російський музей. — С.32.

17. Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. — Катеринослав, типография Сем. Ив. Барановського, 1914. — С.190.

18. Там же. — С.190.