«Козацька спадщина». Передмова

Володимир Панченко

«Козацька спадщина». Передмова

«Козацька спадщина». ПередмоваВ бла­го­сло­венні часи, коли ще не було в моді пре­тензійне пост- (пост­мо­дернізм, пост­по­зи­тивізм, пост­струк­ту­ралізм, постіндустріаль­не суспільство тощо), люди твор­чо­го цеху гур­ту­ва­ли­ся дов­ко­ла пев­них ідей, есте­тич­них або на­у­ко­вих пра­г­нень, за­в­дань. Втілен­ням та­ко­го єднан­ня ста­ва­ли ко­лек­тивні мо­но­графії, аль­ма­на­хи, «товсті жур­на­ли». Важ­ко пе­ре­оцінити зна­чен­ня аль­ма­нахів «Київсь­ка ста­ро­ви­на» і ка­те­ри­но­славсь­кої «Дніпро­вої хвилі» в українсь­ко­му національ­но­му відрод­женні та ста­нов­ленні національ­ної куль­ту­ри.

В роки не­за­леж­ності спо­стерігається яс­кра­ва тен­денція до відрод­жен­ня на­у­ко­вих студій на ниві регіональ­ної історії. Озна­кою цьо­го ста­ла по­ява на­у­ко­вих ча­со­писів, се­ред яких у Придніпров′ї ста­ли особ­ли­во зна­ни­ми «Півден­на Україна» (Запис­ки на­у­ко­во-дослідної ла­бо­ра­торії Півден­ної України Запорізь­ко­го національ­но­го універ­си­те­ту), «Січе­славсь­кий аль­ма­нах» (ча­со­пис Дніпро­пет­ровсь­ко­го регіональ­но­го відділен­ня НДІ ко­зацтва Інсти­ту­ту історії України Національ­ної Ака­демії наук України), «Придніпров′я: істо­ри­ко-краєзнавчі досліджен­ня» (Дніпро­пет­ровсь­кий національ­ний універ­си­тет), «Запо­розь­ка ста­ро­ви­на» (Запорізьке регіональ­не відділен­ня НДІ ко­зацтва Інсти­ту­ту історії України Національ­ної Ака­демії наук України).

Серед них пев­не місце посів і аль­ма­нах Ніко­польсь­ко­го регіональ­но­го відділен­ня НДІ ко­зацтва Інсти­ту­ту історії України Національ­ної Ака­демії наук України «Коза­ць­ка спад­щи­на», пер­ший ви­пуск яко­го вий­шов у світ у 2004 році. Його прин­ци­по­ва но­виз­на — в за­яв­ле­но­му пра­г­ненні досліджу­ва­ти історію за­по­розь­ко­го ко­зацтва і намірі ви­о­кре­ми­ти її із за­галь­но­го ком­плек­су ко­за­кознав­чих студій. Три ви­пус­ки цьо­го аль­ма­на­ху ста­ли ва­го­мою віхою в ста­нов­ленні дослідни­ць­ко­го на­пря­му, спеціалізо­ва­но­му на вив­ченні істо­рич­но­го Запо­ро­ж­жя.

Ство­рен­ня Нау­ко­во-Дослідно­го інсти­ту­ту ко­зацтва при Інсти­туті історії України НАН України у 1998 р. та про­тя­гом 1998-2005 рр. його відділень у регіонах, пов′яза­них з ко­за­ць­кою тра­дицією, ста­ло важ­ли­вою ор­ганізаційною пе­ре­ду­мо­вою для за­по­чат­ку­ван­ня си­сте­ма­тич­но­го вив­чен­ня історії українсь­ко­го ко­зацтва на місце­во­му рівні, з ув′язан­ням місце­вих мікро­кон­текстів із за­галь­ним пла­ном українсь­кої історії доби се­ред­ньовіччя та ран­ньо­мо­дер­но­го часу. Фор­му­ван­ня на­у­ко­во-дослідних центрів досліджен­ня ко­зацтва у Запоріжжі, Доне­ць­ку, Одесі, Чернігові, Дніпро­пет­ровсь­ку спи­ра­ло­ся на тра­дицію вив­чен­ня ко­зацтва в універ­си­тетсь­ких цен­трах цих міст, з їх по­туж­ним дослідни­ць­ким по­тенціалом. У м. Ніко­полі не існу­ва­ло подібних умов, хоча й ак­тив­но здійс­ню­ва­ли­ся істо­ри­ко-краєзнавчі по­шу­ки. Бага­тю­ща істо­рич­на спад­щи­на Ніко­поль­щи­ни, що була цен­тром фор­му­ван­ня за­по­розь­ко­го ко­зацтва і на те­ри­торії якої розта­шо­ву­ва­ли­ся Томаківсь­ка, База­в­лу­ць­ка, Мики­тинсь­ка, Чор­том­ли­ць­ка (Ста­ра), Підпільненсь­ка (Нова) Запо­розькі Січі і де до цьо­го часу зберігається пер­шо­ряд­на пам′ятка ко­за­ць­кої доби — мо­ги­ла ко­шо­во­го ота­ма­на Івана Сірка, не була на­леж­ним чи­ном пред­став­ле­на у ца­рині на­у­ко­во-істо­рич­них досліджень, так само як і в дер­жав­них про­гра­мах, що пе­ред­ба­ча­ють об­ла­шту­ван­ня пам′яток історії і куль­ту­ри та їх ту­ри­стич­не ви­ко­ри­стан­ня.

Осно­ва для фор­му­ван­ня на­у­ко­во­го осе­ред­ку в м. Ніко­полі була за­кла­де­на в ре­зуль­таті про­ве­ден­ня Все­ук­раїнсь­ких на­у­ко­вих кон­фе­ренцій «Істо­ри­ко-куль­тур­на спад­щи­на Ніко­польсь­ко­го рай­о­ну та про­бле­ми історії за­по­розь­ко­го ко­зацтва» (жо­втень 2001 р.) і «Чор­том­ли­ць­ка (Ста­ра) Запо­розь­ка Січ в істо­ри­ко-куль­турній спад­щині Ніко­польсь­ко­го рай­о­ну» (жо­втень 2002 р.). 13 жо­втня 2002 року було ство­ре­но  Ніко­польсь­ке регіональ­не відділен­ня НДІ ко­зацтва. Наступ­ни­ми кро­ка­ми його діяль­ності ста­ло про­до­в­жен­ня тра­диції про­ве­ден­ня ко­за­кознав­чих на­у­ко­вих за­ходів, зо­кре­ма все­ук­раїнсь­ких на­у­ко­вих кон­фе­ренцій «Іван Сірко в кон­тексті досліджен­ня фе­но­ме­на українсь­ко­го сте­по­во­го по­рубіжжя XVI-XVIII ст.» (ли­сто­пад 2005 р.), «Постать Пет­ра Кал­ни­шевсь­ко­го та істо­рич­на спад­щи­на за­по­розь­ко­го ко­зацтва» (жо­втень 2007 р.), «Коза­ць­ка тра­диція в ґенезі на­се­ле­них пунктів Півден­ної України XVII-XIX ст.» (жо­втень 2008 р.).

Ста­нов­лен­ня на­у­ко­во­го осе­ред­ку у м. Ніко­полі ста­ло мож­ли­вим за­в­дя­ки дійовій підт­римці та спри­ян­ня д.і.н., проф. А. В. Бой­ка, к.і.н., доц. В. І. Мільче­ва (Запорізь­кий національ­ний універ­си­тет), д.і.н. Т. В. Чухліба (ди­рек­тор НДІ ко­зацтва Інсти­ту­ту історії України НАН України), д.і.н. І. І. Лима­на (Бер­дянсь­кий дер­жав­ний універ­си­тет), д.і.н., проф. Г. К. Швидь­ко (Національ­ний гірни­чий універ­си­тет, м. Дніпро­пет­ровськ), к.і.н., доц. В. М. Андрєєва (Хер­сонсь­кий дер­жав­ний універ­си­тет), к.і.н., доц. О. А. Репа­на (Дніпро­пет­ровсь­кий національ­ний універ­си­тет), д.і.н., проф. О. А. Бачинсь­кої, к.і.н. В. Пол­то­ра­ка (Одесь­кий національ­ний універ­си­тет ім. І. Мечнікова), д.і.н., проф., ака­деміка НАН України, ди­рек­то­ра Інсти­ту­ту історії України НАН України В. А. Смолія, д.і.н., проф., чле­на-ко­ре­спон­ден­та НАН України В. І. Наул­ка, д.і.н., проф. В. А. Бре­ху­нен­ка, к.і.н. І. Л. Синя­ка (Інсти­тут українсь­кої ар­хео­графії та дже­ре­лознав­ства ім. М. С. Гру­шевсь­ко­го), к.і.н. Д. В. Сеня (Крас­но­дарсь­кий дер­жав­ний істо­ри­ко-ар­хео­логічний му­зей-за­повідник ім. Є. Д. Фєліцина), ди­рек­то­ра Ніко­польсь­ко­го дер­жав­но­го краєзнав­чо­го му­зею О. О. Кушнірука та інших. Також ва­го­мий вне­сок спра­ви­ла і ме­це­натсь­ка підт­рим­ка ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра НВО «Тру­бо­сталь», кан­ди­да­та технічних наук О. І. Фельд­ма­на, ко­т­рий про­тя­гом три­ва­ло­го часу спри­яв реалізації пе­ре­важ­ної більшості за­ходів, що про­во­ди­ли­ся відділен­ням.

З пе­ре­хо­дом кад­ро­во­го по­тенціалу Ніко­польсь­ко­го регіональ­но­го відділенні НДІ ко­зацтва до Інсти­ту­ту суспільних досліджень (м. Дніпро­пет­ровськ), ідея про­до­в­жен­ня ви­пус­ку аль­ма­на­ху «Коза­ць­ка спад­щи­на» вий­ш­ла на якісно но­вий рівень реалізації.

Чет­вер­тий ви­пуск аль­ма­на­ху є про­до­в­жен­ням по­пе­редніх на­пра­ц­ю­вань. Вміщені у ньо­му ма­теріали Міжна­род­ної на­у­ко­вої кон­фе­ренції «Україна — Кубань: ре­тро­спек­ти­ва ет­но­куль­тур­них взаємин» засвідчу­ють як тен­денцію до те­ма­тич­но­го роз­маїття ко­за­кознав­чих по­шуків, так і ви­хо­ду на ща­бель фор­му­ван­ня на­у­ко­вих зв′язків міждер­жав­но­го рівня.

В. Г. Пан­чен­ко,
ди­рек­тор Інсти­ту­ту суспільних досліджень