Дозвілля та свята у житті учасників руху ОУН і УПА на Закерзонні 1943-1947 років

Прокопов Вадим
Інститут суспільних досліджень

Автор досліджує повсякдення УПА та ОУН на Закерзонні. Стаття присвячена практикам дозвілля та свят учасників визвольного руху на Лемківщині, Холмщинні, Надсянні. Описані варіанти проведення повстанського дозвілля. Проаналізовані різноманітні свята у підпільному середовищі і особливості їх відзначення.

The article deals with holidays and free time of participants of the movement of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Ukrainian Insurgent Army within the territory of Zakerzonnia (1943-1947). A brief review of historiography and historical sources are represented also. The author starts with telling about few theoretical remarks about leisure and holiday as phenomena of people’s and society’s life. It is stressed that Ukrainian insurgents had small choice of free time. But even in wartime they were able to rest. It is emphasized that underground soldiers most of all enjoy to celebrate religious holidays, which reminded them the charm of childhood and family feasts. Main account of holidays and description of features of rebel’s celebration are scrutinized too in this article. Certain attention is paid to the studying of patriotic holidays within the nationalist community. The author emphasizes that patriotic holidays in most cases have features of official ceremonies. In conclusion author says that holiday and leisure performed several important functions in the insurgents’ life.

Key words: OUN, UIA, Zakerzonnia, holidays, leisure, underground.
Ключові слова: ОУН, УПА, Закерзоння, свято, дозвілля, підпілля

У сучасній історичній науці стає все більш популярною історія повсякдення – вивчення різноманітних граней життя людей та суспільств минулих епох. Збагатити цей напрям можуть міждисциплінарні підходи, один з яких – історична антропологія. Історики українського визвольного руху, наразі, лише починають впровадження цього дослідницького методу у своїй тематиці. У нашій розвідці ми спробуємо розглянути питання дозвілля та свят у повстанському побуті та повсякденні. Описуючи зовнішній бік святкувань, ми намагатимемося відтворити внутрішнє відношення та переживання подій самими повстанцями та підпільниками.

Історіографія визвольного руху на Закерзонні доволі розлога [6; 7; 15; 28; 29; 33]. Однак праць, які описують саме повсякденні аспекти боротьби, нажаль, мало. У нарисі про УПА на Закерзонні М. Іваника є стаття про «повстанські будні», де подана коротка інформація про свята, повстанський спосіб життя [3, с. 404-448]. У статті О. Пагірі на основі усних джерел стисло описані варіанти проведення дозвілля бійцями УПА, в тому числі й на Закерзонні [32, с. 41-43]. В науково-популярних енциклопедичних виданнях про УПА висвітлено особливості свят, харчування в УПА [30; 35].

Також корисними є науково-популярні статті, в яких показані різні сторони повсякденного життя УПА та ОУН. О. Пагіря описує різні аспекти повстанського побуту і дозвілля [31]. Широке коло практик дозвілля та свят продемонстровані у статті М. Гавришко [8].

Джерельна база. В першу чергу нас будуть цікавити джерела особистого походження, бо при вивченні повсякдення основним об’єктом є людина та її сприйняття дійсності. Через мемуарні джерела, усні спогади, щоденники можна реконструювати дозвілля та свята у житті комбатантів УПА на Закерзонні. Наративи будуть доповнені документальними джерелами, в яких зафіксовані організаційні та комунікативні аспекти життєдіяльності українських комбатантів.

Дозвілля повстанці УПА та підпільники ОУН на Закерзонні проводили як і всі люди в екстремальних умовах – намагались відволіктись від суворої дійсності, що їх оточувала. Дозвілля зазвичай вважають за вид діяльності, направлений на задоволення фізичних, соціальних та духовних потреб у вільний час через розваги та відпочинок.

Згідно з етимологічним словником української мови слово дозвілля походить від слів «дозволити» = «схвалити» або «воліти» = «захотіти», «вибрати», «мати волю до чогось» [11, с. 102-103]. Відповідно, у цій статті ми висвітимо лише ті приклади дозвілля, які повстанці на Закерзонні могли собі дозволити у відведений (схвалений) керівництвом час. Інші випадки відпочинку та вільного проведення часу можна зарахувати до несанкціонованого дозвілля, тобто – порушення дисципліни у військовий час. Для прикладу, у своїй статті про дозвілля бійців УПА М. Гавришко зводить ці два варіанти дозвілля в один, що – на нашу думку – не є коректним [8].

Повстанці та підпільники ОУН і УПА на Закерзонні найчастіше користались дозвіллям у період постоїв та зимувань. Під час квартирування в селах вечорами вояки УПА співали повстанських пісень. За спогадами бійців у таких випадках грали музики, молодь танцювала, стрільці разом з місцевими дівчатами розмовляли та жартували і також долучались до танців [13, с. 80; 21, с. 153]. Підпільниця М. Савчин згадувала, що «пісня була улюбленою розривкою для повстанців… вона змінювалась, залежно від обставин, але ніколи нас не покидала» [20, с. 168]. В сотнях УПА Перемиського куреня був власний стрілецький хор, який виконував пісні на свята та урочистості. Диригентами були лікар “Шувар”, ройовий “Лоза”, а часом сам сотенний М. Дуда “Громенко” [4, с. 101, 111-112, 120]. Свої хори були й в інших сотнях УПА на Закерзонні [22, с. 252] Вояки підвідділу «Вовки», рейдуючи Підляшшям, квартирували у польських селах, де «разом з поляками забавлялися весело танцями і іншими товариськими грами» [26, с. 134]. Піснями завершували різні урочистості – військові присяги, свята [27, с. 640].

Під час зимового постою в лісі 1945-1946 рр. при лемківській сотні “Дідика” була організована бібліотека, кожен міг позичити книжку для читання [21, с. 158]. Відомо також, що у цей час невеликі бібліотеки існували у відділах «Ударники-4» (“Бурлака”) та «Ударники-5» (“Громенко”) [23, с. 246]. Підпільники позичали книжки у місцевих селян для читання – в основному українську літературу[25, с. 116, 203-204]. Взимку у криївках, коли було вдосталь часу, так само читали книжки, грали в карти та розмовляли [25, с. 235; 17 с.140].

Боєць сотні “Біса” Євстахій Кметь до дозвільних занять повстанців відносив: співи, читання книжок і підпільних часописів, гімнастичні вправи, риболовство, оповідання історій, споминів та анекдотів, різні ігри та забави. Шахи і доміно були загальним захопленням, з шахів постійно проводились турніри, а деякі умільці грали навіть «всліпу» [16, с. 95-96, 210]. Цікавим було ставлення до карт їх: «…у сотні не дуже-то визнавали. Командир забороняв, а як вони десь і показувались, то по якомусь часі їх нищено» [16, с. 95-96].

І. Кордан запам’ятав, що під час лісових постоїв у сотні “Балая” були спортивні змагання. В сотні “Громенка”, за свідченнями Ю. Борця, старшини одного разу влаштували кінські перегони на великій галявині. Тоді, влітку 1945 р., на Закерзонні панував відносний спокій, і повстанці могли відпочити [17, с. 124-125; 4 с. 43]. Хоча навіть в умовах великих облав та бойових дій операції «Вісла» повстанці намагались відволіктись. 22 травня 1947 р. при сотнях “Крилача” та “Бурлаки” був проведений шаховий турнір (який, напевно, тривав кілька днів), переможцями стали працівники СБ В. Гарабач “Орач”, І.Кривуцький “Аркадій” та політвиховник сотні “Бурлаки” Й.Вівчаровський “Євген” [18, с. 118].

Свята. Розважали та втішали учасників визвольного руху також різноманітні свята – головно релігійні та патріотичні. Слово «свято» (урочистий, торжествений, знаменний день) має етимологічну близькість зі словами «святий», «свячений», «священий» і має спорідненість з авестійським «spanah» – «святість» та давньоіндійським «śvāntáh» – «квітучий» [12, с. 199-200].

Дослідники свята, як феномену людської культури, визначили його функції, серед основних: ідеологічна (свято як засіб залучення людей до традицій, ідей та вірувань і їх закріплення у масовій свідомості); компенсаторна (задоволення обмежених у будні потреб: їжі, напоях, відпочинку, стримуванні поведінки) [5, с. 46-47]. Важливою складовою свята є присутність почуття радості, піднесення, позитивного емоційного настрою, наявність саме «святковості». На відміну від церемоній, які є більш стриманими і холодними за емоційним настроєм. У них більше значення надається запропонованому сценарію та розписаним заходам, в яких учасники церемоніалу слідують якомусь обряду [14, с. 119].

Повстанська Великодня листівка

У спогадах українські повстанці особливо відзначають релігійні свята. Душевні переживання та незвичайний настрій християнського свята асоціювались у них з дитинством, чарівністю. [16, с. 91-92; 25, с. 223]

Святкування Великодня 1945 р. готувалося всією районною мережею ОУН Перемищини – дівчата пекли паски, калачі, бублики, коржики та розмальовували писанки. Частину висилали до відділів УПА на Лемківщину, де населення жило бідніше. Лемківський повстанець І.Дмитрик якраз описував один з таких дарунків: «Важко собі уявити напруження, з яким стрільці розглядали великі пакунки…на мить мені видалось, та чи тільки мені, що до мене простягається рука рідної мами» [10, с. 82]. Проводились святкові вистави для сотень УПА, які організували за допомогою культурно-освітнього референта у відділах[20, с. 85; 21, с. 127, 129-130]. Удосвіта біля вівтаря шикувались дві сотні УПА, провідники, теренові боївки та підпільники. Були також дівчата з підлісних сіл, що допомагали у приготуваннях [16, с. 166, 37; 20, с. 87; 34, с. 121].

Повстанський Великдень. Лемківщина 1946 р.

На свята серед людей брав слово провідник або командир: «Перед чолом сотні став к-р “Хрін”… виголосив промову та побажав воякам щасливих свят. Промова була коротка, але палка». На привітання «Христос Воскрес» відповідали «Воскресне Україна» [22, с. 258, 324]. Повстанці також брали участь у спільних богослужіннях з місцевим населенням, або у лісових масивах з запрошеним священиком [22, с. 256-258, 325-326]. Після свята був «обливаний понеділок» і тут наступала пора коли кожного, навіть командира, могли облити. Старшини, зокрема сотенний “Хрін”, заохочували радісну атмосферу бо: «веселий вояк ніколи не буде думати про невигоди і родину, яку мусив залишити» [22, с. 260, 326].

Навіть загрозливі наслідки облав під час операції «Вісла» у 1947 р. не завадили підпільникам ОУН і повстанцям УПА урочисто відсвяткувати Великдень та Зелені свята, на які вони також зуміли приготувати святкові страви [4, с. 171-172; 13 с. 174-175, 179-180; 22, с. 323-325; 25, с. 243-244]. Сотенний “Хрін” отримав від дівчат-підпільниць подарунка – святковий вафельний торт, якого командир розділив між бійцями сотні [22, с. 324-325]

На Різдво 1945 р. у таборі сотні «Месники ІІ» (Любачівщина) повстанці організували вертеп з ролями: в тому числі Сталіна, Черчилля, Гітлера, з яким виступали для гостей – селян та підпільників. Атмосфера святкування передалася навіть через сухий офіційний звіт: «Ніччю прибувають підводи з різдвяними дарунками. Здається, жодна армія тепер не має такого багатого свята як ми. Стрілецтво дуже задоволене з такого піклування людей над ним та радісно зустрічає свято» [27, с.170-171]. Бійці відділення “Хріна” колядували у лемківських селах разом з місцевими селянами [22, с. 241].

Різдво та Святвечір 1946 р. підпільники та повстанці бажали відсвяткувати урочисто, хоч і вдалині від родичів, але в колі друзів. Звістку про різдвяний збройний напад на Бірчу вояки сотні “Громенка” зустріли без ентузіазму. Наказ командирів шикуватись до бою застав їх зненацька не менше за польських солдатів, що не очікували нападу у повстанський святковий вечір. Всі хотіли провести «релігійно-сімейне» свято традиційно [4, с. 86-88; 13, с. 99].

Сотня “Дідика” на Різдво 1946 р. квартирувала у таборі в лісі. Була оголошена збірка, де командир побажав воякам наступне Різдво святкувати вдома в незалежній Україні. Опісля повстанці співали та колядували, і навіть у важких партизанських умовах вміли радіти [16, с. 125; 21, с. 158-159].

Підготовка до свята іноді ставала доволі ризикованою. Щоб приготувати різдвяні страви, господарському референту І. Тимочко доводилось ходити до довколишніх сіл, що могло розконспірувати постій повстанців. З приготуванням святвечора допомогла родина місцевого священика, і усе пройшло «урочисто і достатньо». За збігом обставин чи ні, але на наступний день у цьому ж селі Польське Військо вчинило облаву на квартиру надрайонного провідника ОУН С.Голяша “Мара” [34, с. 133].

Господарі накривали святковий стіл для розквартированих підпільників та бойовиків СБ. У світлі свічок за одним столом збирались повстанці, селяни-хазяї. Провідник виголошував молитву. Після вечері колядували у селах [25, с. 136-137]. Незважаючи на всі сподівання, наступне Різдво 1947 р. ті самі підпільники зустрічали вже в інших умовах – в криївці серед лісів Лемківщини. Але й там влаштували святкові урочистості з вечерею та колядками [25, с. 222].

Інколи, у періоди спокою у терені, стрільці та старшини УПА могли отримати кількаденну відпустку. Про такий відпочинок на Різдво 1947 р. оповідає О.Конопадський, який святкував у знайомих в селах Перемищини. У той час як його сотня квартирувала у кількох лемківський населених пунктах [22, с. 305].

Новий рік теж був серед свят, що відзначали упівці. Основним побажанням було зустріти наступний рік у вільній державі. Особливо любили свято місцеві люди – сподівались, що Новий рік будуть зустрічати з вояками УПА. Сотенні наказували чотам квартирувати у різних селах району, щоб задовольнити кілька сіл. Так само у селах урочисто святкували Миколая та Йордан (Водохреща) [10, с. 101-102; 13, с. 108-110].

Хоча не завжди всім повстанцям вдавалося по-справжньому відсвяткувати. Тим бійцям, що потрапляли до службової чоти під час свята, заборонялось вживати алкоголь – вони мали охороняти всіх інших. Так було з О. Конопадським на Йордан 1947 р. [22, с. 306]

Закерзонське керівництво ОУН приділяло значну увагу святам. В інструкціях КП наголошувалось, що свята Миколая, Різдва та Новий Рік 1945-1946 рр. слід використати з метою пропаганди, об’єднуючи революціонерів та народ у взаємодопомозі та солідарності [1]. Повстанці ділили з селянами не тільки біду, а й радості.

Про свята патріотичні більше інформації можемо знайти саме в офіційних документах ОУН – інструкціях та звітах, підпільній пресі. В оперативних звітах ТВ «Лемко» та «Бастіон» патріотичні свята згадані у розділі «політвиховання». З огляду на те, що у документах особистого походження згадок про патріотичні свята набагато менше, ніж про релігійні, можемо припустити, що для учасників визвольного руху на Закерзонні вони були більш формальними та офіційними. Відповідним було й внутрішнє ставлення до них.

Залежно від вільного часу та погодної ситуації, у терені відділи УПА організовували патріотичні свята у різних масштабах. Це могли бути урочисті збори населення у селах з варіативними програмами святкування. А бувало, що обмежувались лише власним відділом – короткими тематичними промовами та бесідами.

Популярними були свято Героїв (23 травня), свято Державності (30 червня) [23, с. 385-386, 426], свято Соборності (22.01) [23, с. 271-272]. На свято Карпатської України, окрім офіційної частини [23, с. 317-318, 508], про події стрільцям УПА розповідали самі захисники Срібної землі, такі як сотенний В. Щигельський “Бурлака”[18, с. 84].

Іншими важливими датами відзначення були: «свято Базару» [3, с. 160; 23, с. 246-247], «свято Ольги Басараб» та свято Крут [23, с. 271-272]. На «свято Моря» (29 квітня) у відділах обговорювали тему «важливості моря для держави» [23, с. 366-367]. Приблизне уявлення, що обговорювали на цьому святі можемо отримати зі статті закерзонського підпільного видання «Інформатор», де описувалась історія української експансії у Чорне море. Дата свята пов’язана з 29 квітня 1918 p., коли: «під звук армат українського війська… піднялися українські прапори на щоглах чорноморської флотилії» [19, с. 41-42].

Слід відзначити, що у закерзонській підпільній періодиці – у виданнях: «Інформатор», «Інформативні вісті», «Перемога» – виходили вітальні замітки до багатьох свят. Звичайно, тут більша увага приділялась патріотичним святам. Про них друкували коротку історію, чому слід святкувати, яку традицію мають продовжити нинішні покоління українців [19, с. 67, 91, 115, 213, 225, 247, 257, 529, 551]. У деяких виданнях вміщали вірші, присвячені якійсь події [19, с. 547]. На початку чи в кінці заміток подавались короткі надихаючі гасла на кшталт: «Лицарі Крутів – це наші попередники і наші виховники!»[19, с. 225]; «Салют Героям Революції!» [19, с. 67]; «Переміг Христос – переможе й Його Правда на землі!»; «Віруймо свято, що прийде не задовго й для нашої многострадальної Батьківщини великий і щасливий день Різдва, – день Рождества Вільної Незалежної Української Держави!»[19, с. 207]; «За новий Перший Листопад!» [19, с. 528]. Святочні статті у повстанських часописах, їх емоційний настрій та пізнавальна складова дозволяють нам зрозуміти, в якому інформаційному полі знаходились учасники визвольного руху на Закерзонні. Що формувало їх уявлення про складові патріотичних свят.

Крайовий Провідник Я. Старух “Стяг” доручав усім військовим відділам, бойовим частинам та організаційним осередками вшанувати Т. Шевченка 9-11 березня 1946 р. Пропагандисти мали підготувати реферати для населення про великого поета та читати його твори [2; 24, с. 813]. Цю вказівку повстанці намагались виконати з масовим залученням українських селян. Сотні “Біра”, “Дідика” та “Хріна” провели Шевченківські дні 1946 р. у багатьох селах, збираючи кілька сотень людей на мітинги. Тут виголошували промови, читали вірші та реферати про Кобзаря [23, с. 317-318].

Свято зброї. Перемищина 1945 рік за столом сидять В.Щигельський, М.Гальо, В.Пеців.

Інколи разом з патріотичними святами проводили складення присяги та мітинги з ораторами від КП ОУН. Природні умови дозволяли проводити масові заходи. Так, на святі Зброї (серпень 1945 р.) у Корманицькому лісі бійці та командири сотень УПА “Бурлаки”, “Ластівки” і “Крилача” склали урочисто присягу вояка УПА. Промовцем був В.Галаса “Орлан”, а вояки повторювали слово в слово, поклавши руки на зброю [20, с. 95].

На святі Героїв в кінці травня 1946 р. у лісах Перемищини після кількаденної підготовки проходив парад цілого куреня УПА. Зранку «святково виглядаючі», сотні маршували з довколишніх сіл до лісу, де була впорядкована символічна могила героїв з прапорами та портретом Є.Коновальця. Тут відбулась сама церемонія – марширування вояків, спів курінного хору, богослужба, виступи провідників і командирів, декламації віршів, гумористичні сценки, у яких актори «вдало наслідували поведінку командирів» та святковий обід, який готувала господарська сітка. На святі присутніми були сотні місцевих селян [4, с. 110-112]. Можна тільки уявити, як подібні заходи діяли на населення, та безперечно підвищували бойовий настрій самих повстанців.

Що цікаво, саме про патріотичні свята пише провідник В. Галаса у своєму спогаді, що майже не торкається питань повсякдення, а присвячений в основному військово-політичним подіям. Це є певним додатковим підтвердженням тези про їх офіційний статус. Свята були для нього чимось іншим – це був час, коли він, як знаний провідник та пропагандист, виголошував промови перед народом. Але це також відігравало важливу роль у підтриманні належного бойового духу вояків [9, с. 82-83].

Висновки. Варіанти проведення дозвілля були невеликі у повстанських умовах. Але навіть такий вільний час – пісня, гра чи просто бесіда – все одно давали можливість згадати про мирні часи та відпочити. Любили святкувати повстанці в основному релігійні свята, що асоціювалися у них з дитинством. Свято, як феномен, дозволяло розслабитись від постійного бойового стресового напруження, а також військової субординації і дисципліни. У випадку з «патріотичними святами» можна почасти назвати їх націоналістичним церемоніалом. У цих важливих датах ми бачимо деякі відзначення, які важливі суто для оунівської спільноти, що кристалізувалась через підпілля, бойові акції та спільні знаменні події. ОУН намагалась через патріотичні свята виховати та належним чином сформувати не тільки своє членство, а й усю націю. Урочистості були додатковим приводом до співпраці та єднання з місцевим населенням, яке зазвичай раділо спільному святкуванню.

На прикладі повстанських свят ми чітко бачимо їх функції – ідеологічно-пропагандистську та компенсаторну – що виражалась у влаштуванні часто незадоволених потреб бійців у харчуванні, емоційній розрядці, сміху та радості, коли дозволено висміяти та залучити до святкових ігор навіть командира. Можна сказати, що свята і години відпочинку дозволяли бійцям УПА і ОУН залишатись людьми у постійній екстремальній ситуації, у якій вони жили.

Бібліографічні посилання

  1. Архів Центру Досліджень Визвольного Руху (далі – АЦДВР). – Ф. 9. – Т. 32. – Інструкція КП Закерзоння. 27.11.1945 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/10148/
  2. АЦДВР – Ф. 9. – Т. 32. – Інструкція КП Закерзоння. 14.02.1946 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/10152/
  3. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944-1947: Документи та матеріали / Упор. М.Іваник, М.Бохно. – Л., 2012.
  4. Борець Ю. УПА у вирі боротьби. / Ю. Борець. – Накладом автора. 2004.
  5. Бурменская Д. К вопросу о роли праздника в жизни общества / Д. Б. Бурменская // Известия Российского государственного педагогического университета им. А.И. Герцена. – Спб., 2008. – № 61. – С. 43-48.
  6. В’ятрович В. Рейди УПА теренами Чехословаччини. / В. В’ятрович. – Торонто; Л.: “Лiтопис УПА”, Бібліотека, Т. 2, 2001.
  7. В’ятрович В. Український визвольний рух на Закерзонні в 1944-1947 роках / В. В’ятрович // Український визвольний рух. – Л., 2008. – Зб. 12. – С. 181–196.
  8. Гавришко М. На сон давали не більше восьми годин на добу / М. Гавришко. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/history-journal/_na-son-davali-ne-bilshe-vosmi-godin-na-dobu/686834
  9. Галаса В. Наше життя і боротьба. Спогади. / В. Галаса. – Л., 2005.
  10. Дмитрик І. Записки українського повстанця (У лісах Лемківщини). / І. Дмитрик. – Л., 1992.
  11. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / гол. ред О. С. Мельничук. – К., 1985. – Т. 2: Д – Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. –
  12. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / гол. ред. О. С. Мельничук. – К., 1983. – Т. 5: Р – Т / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. –
  13. Йовик І. Нескорена армія. / І. Йовик. – К.,
  14. Каверина Е. Праздник как эстетический и социальный феномен / Е. А. Каверина // Вестник Томского государственного университета. – Томск, 2009. – № 324. – С. 119-122.;
  15. Киричук Ю. Український національний рух 40-50 років ХХ століття: ідеоло­гія і практика. / Ю. Киричук. – Л., 2003. – С. 254-266.
  16. Кметь Є. Спогади. Любачивщина на шляху боротьби \ Є. Кметь. – Дніпропетровськ, 2000.
  17. Кордан А. Один набій з набійниці. Спомини вояка УПА з куреня «Залізняка» / ред. М. Дубас. – Торонто; Л., 2006.
  18. Літопис Української повстанської армії / ред. Є. Штендера. – Торонто, 1987. – Т. 14: Перемищина – Перемиський курінь; книга друга: Денники й документи.
  19. Літопис Української повстанської армії / ред. П. Потічний. – Торонто, – Т. 16: Підпільні журнали закерзонської України 1945–1947.
  20. Літопис Української повстанської армії / ред. Є. Штендера. – Торонто; Л., 1995. – Т. 28: Савчин М. Тисяча доріг. (Спогади).
  21. Літопис Української Повстанської Армії / ред. І. Тимочко-Камінська, С. Голяш. – Торонто; Л., 1999. – Т. 29: Гарасимів І. (“Палій”) З юнацьких – мрій в ряди УПА.
  22. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Потічний. – Торонто; Л., – 2000. – Т. 30: Стебельський С. (“Хрін”), Конопадський О. (“Островерх”) Крізь сміх заліза.
  23. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Пoтiчний, I. Ликo. – Торонто; Л., 2001. – Т. 33: Taктичний Вiдтинoк УПА 26-й «Лeмкo»: Лeмкiвщинa i Пeрeмищинa (Документи і матеріали).
  24. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Пoтiчний, I. Ликo. – Торонто; Л., 2001. – Т. 34: Лемківщина і Перемищина політичні звіти (Документи і матеріали). – 900 с.
  25. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Пoтiчний. – Торонто; Л., 2002. – Т. 37: Лико І. (“Скала”, “Богдан”) На грані мрії і дійсности: Спогади підпільника. На грані двох світів: Спогади. 1945-1955.
  26. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Пoтiчний. – Торонто; Л., 2003. – Т. 39: Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів» Холмщина і Підляшшя (Документи і матеріали).
  27. Літопис Української Повстанської Армії / ред. П. Пoтiчний. – Торонто; Л., 2004. – Т. 40: Тактичний відтинок 27-й «Бастіон»: Любачівщина, Томашівщина, Ярославщина (Документи і матеріали).
  28. Мороз В. Перемиська Воєнна округа УПА «Сян» (1944 р.) / В. Мороз // Український визвольний рух. – Л., 2012. – Зб. 17. – С. 259-335.
  29. Мотика Г. Від Волинської різанини до операції «Вісла» польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. / Г. Мотика. – К., 2013.
  30. Музичук С., Марчук І. Українська Повстанча Армія. / С. Музичук, І. Марчук. – Рівне, 2006.
  31. Пагіря О. Життя по-повстанськи / О. Пагіря. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tyzhden.ua/History/62083
  32. Пагіря О. Повсякденне життя вояків УПА крізь призму усної історії / О. Пагіря // Вісник Київського Національного університету ім. Т. Шевченка. – 2012. – Вип. 111. – С. 41-43.
  33. Русначенко А. Народ збурений. Національно-визвольний рух в Україні й національні Рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940-50х рр. / А. Русначенко. – К., 2002. – С. 179-207.
  34. Тимочко І. Моя одисея. / І. Тимочко. – Варшава, 2005.
  35. Українська повстанська армія. Історія нескорених. / В. В’ятрович, Р. Грицьків, І. Дерев’яний, Р. Забілий, П. Содоль. – Л., 2007.