Благодійна діяльність катеринославської міської Думи

Двуреченська О.С.

Благодійна діяльність катеринославської міської Думи

               Доброчинна діяльність міського самоврядування Катеринослава була можлива завдяки активній громадській позиції гласних Думи і пов’язана безпосередньо з їх ініціативністю. Робота гласних на відміну від службовців Міського громадського управління (міського голови, членів управи, секретаря тощо) була безкоштовною, тому членами Думи обиралися переважно заможні люди. Крім того, згідно з Жалуваною грамотою містам 1785 р. і Міським положенням 1892 р. для обрання гласних вводився додатковий грошовий ценз. Тому представники міського самоврядування мали фінансові можливості до проведення благодійних заходів. З’ясуємо, в якому напряму проводилася доброчинна діяльність гласних і яким чином вона була пов’язана з роботою міського самоврядування.

До теми меценатства неодноразово зверталися дослідники історії Катеринослава. Зокрема, провідний науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького С.В.Абросимова досліджувала загальні аспекти меценатства в Катеринославі, діяльність окремих видатних діячів міста [1], журналіст і письменник М.П.Чабан звертає увагу на аспект доброчинної справи наших земляків у серії біографічних нарисів відомих постатей Катеринослава [2-5]. Благодійницьку діяльність окремих представників міста досліджував краєзнавець В.С.Старостін [6], член Всеукраїнської спілки краєзнавців М.С.Богомаз [7]. Мета даної роботи – показати внесок міської Думи у розвиток доброчинної справи в Катеринославі і висвітлити діяльність окремих її гласних.
Благодійництво означає надання допомоги всім, хто її потребує або втілення в життя суспільно значущих проектів. З цієї позиції доброчинну роботу Думи можна розглянути в декількох аспектах: як «вимушену», визначену законом, «посередницьку» та власну діяльність гласних.
Згідно зі ст. 167 Жалуваної грамоти містам 1785 р. міське самоврядування повинно було надавати мешканцям міста необхідну допомогу «для их прокормления или содержания» [8]. Засоби для виконання цієї функції могли бути різними. Один із них був пов’язаний із наданням безпосередньої фінансової допомоги окремим міським установам та мешканцям Катеринослава. В архівних джерелах та у виданих журналах міської Думи, в «Известиях Екатеринославского городского общественного управления» збереглися чисельні звернення представників різних станів до Думи. Так, у 1890 р. до гласних Думи звернувся колишній службовець пожежної команди І.В.Мостовий з проханням надати допомогу, оскільки через параліч ніг він більше не міг працювати. Дума вирішила надати йому допомогу у розмірі 50 крб. і з 1 січня 1891 р. щорічно виплачувати пенсію в розмірі 120 крб. [9]. Під час російсько-японської війни міське самоврядування надавало допомогу сім’ям, члени яких були мобілізовані в армію [10]. У 1906 р. на честь відкриття Державної Думи міська Дума підтримала пропозицію гласного М.П.Вукашева на влаштування для бідних та безробітних безкоштовних обідів протягом 28-30 квітня 1906 р. [11]. У 1909 р. член управи П.Ф. Волков отримав з міського бюджету 357 крб. 70 коп. на влаштування „розговінь” на Великдень для бідних мешканців міста [12]. Окремо кожного року перед Різдвом і Великоднем складалися списки вчителів, яким потрібна була допомога. Наприклад, у 1911 р. Дума задовольнила клопотання народного вчителя А.В.Кудрявцева на отримання допомоги у розмірі 1 крб. на честь Великодня [13]. Зокрема, клопотання на отримання матеріальної допомоги надходили до Думи майже щодня. Кожне таке звернення уважно розглядалося членами управи і гласними Думи.
Допомога призначалась також різноманітним благочинним товариствам і закладам. Так, на основі рішень Думи від 18 листопада 1896 р. та 21 грудня 1898 р. щорічно з міського бюджету виділялася допомога катеринославському пологовому будинку – 2000 крб., Медичному товариству на утримання безкоштовної амбулаторної лікарні – 200 крб., Імператорському російському товариству рятування на воді – 100 крб. [14]. На початку ХХ ст. цей перелік благочинних установ поповнили Будинок працелюбності (500 крб.), Дитячий притулок (300 крб.), Товариство опіки про дітей (500 крб.), Товариство допомоги «нуждающимся» студентам Вищого гірничого училища (264 крб.) [15]. У 1909 та 1912 рр. гласні приймають рішення про утримання за кошти міста 7 ліжок у дитячій лікарні Червоного Хреста, надання коштів історичному музею ім. О.М.Поля, Катеринославському благодійному товариству, Товариству опіки про євреїв, які навчаються в нижчих навчальних закладах, колонії малолітніх злочинців тощо. Список закладів із року в рік змінювався, як і суми допомоги. Проте помітна була тенденція до розширення цієї сфери діяльності міського самоврядування. Якщо у 1903 р. на допомогу благочинним закладам планували виділити 5964 крб., то в 1914 р. ця сума склала вже 25782 крб. 50 коп. [16; 17].
Всі видані суми фіксувалися і заносилися до міського кошторису. Значний внесок у доброчинну справу зробив П.Ф.Волков, який довгий час очолював господарський відділ міського громадського управління і займався в міському управлінні питаннями надання допомоги.
Проявом доброчинної діяльності стало проведення безкоштовних медичних оглядів на лікарняно-продовольчих пунктах на ринках найму сільськогосподарських робітників. Перший такий пункт було створено 5 вересня 1899 р. поблизу залізниці біля пароплавної пристані Катеринослава. Керував ним лікар, який входив до медико-санітарної комісії міської управи.
В освітній сфері Дума засновувала міські стипендії, які спрямовувались на допомогу бідним учням. Наприклад, подібні стипендії існували в Маріїнській жіночій гімназії. Про вакансії на стипендію оголошувалось у місцевій пресі, а остаточне рішення приймала Дума. Отримати міську стипендію було почесно, тому інколи виникали конфліктні ситуації. В 1 міській жіночій гімназії існувало декілька міських стипендій: з 1896 р. Дума заснувала дві міські стипендії, що було пов’язано із століттям з часу смерті Катерини ІІ, три стипендії на пошану пам’яті О.Юрченка та на честь 25-річної роботи гласних М.Вукашева та М.Поюровського. Також існували міські стипендії в реальному училищі, 2 жіночій гімназії, Вищому гірничому училищі та інших навчальних закладах.
Було б неправильно стверджувати, що такий вид доброчинної діяльності був нав’язаний лише статтями законодавства. До складу Думи входили переважно купці та промисловці, які були зацікавлені в збільшення поваги серед мешканців Катеринослава до установ самоврядування і відповідно його представників. Це було актуально, як наприкінці XVIII ст., коли місто лише будувалося і Дума представляла собою новий для населення орган влади, так і наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., коли в місті з’являються приїжджі торговці та підприємці з інших міст Російської імперії або інших країн.
Другий вид благочинної діяльності міського самоврядування був пов’язаний із призначенням Думи як представника міста. Місто представляло собою юридичну одиницю, якій належали землі, громадські споруди тощо. Згідно з міським законодавством Дума представляла інтереси міста і займалася господарськими справами від його імені. До нашого часу збереглися відомості про окремі випадки, коли представники міського населення в заповіті призначали спадкоємцями своїх капіталів та майна окремі суспільні установи, товариства або місто в цілому. Катеринославська дума була розпорядником цих капіталів. Так, згідно із заповітом князя О.Ф.Кудашева від 1887 р. місто щорічно видавало на утримання психічнохворого селянина Постояна 850 крб., сплачувало за навчання бідних дітей християнського віросповідання в середніх та нижчих навчальних закладах – 320 крб., видавала на потреби бідним до Різдва та Великодня – 80 крб. [18]. Також завдяки коштам, які заповів князь Кудашев стала можлива побудова власного приміщення для Катеринославського реального училища. Взагалі у 1903 р. під опікою Думи знаходилося 22 спеціальних іменних капіталів, а в 1916 р. вже 41. Ці капітали зберігалися в банках, переважно в міському громадському банку, у вигляді готівки або цінних паперів і мали певне цільове призначення. Наприклад, відсотки від капіталу А.Я.Колесникова, М.А.Шпадієра, С.М.Карпаса, Є.І.Ставровської, Є.М.Маньковської, Д.В.Пчолкіна, Г.Г.Тісена були спрямовані на оплату навчання для певної групи дітей, в залежності від умов заповіту, і заснування стипендій; на утримання ліжок в лікарнях міста спрямовувались капітали М.Ю.Карпас, В.Г.Маньковської, Л.І.Коломойцева; на кошти І.І.Остроухової була відкрита і утримувалась дитяча лікарня ім. І.І.Остроухової при міській лікарні; Л.Бабушкін, М.Сановська, П.Жирова, Г.Рева, М.Белявська заповіли свої кошти на користь допомоги бідним мешканцям міста; для благочинних цілей єврейським товариствам залишили кошти Л.Х.Добрускін, С.М.Ліпавська тощо. Також існував спеціальний капітал, заснований Катеринославським міським товариством, відсотки від якого видавалися старості кафедрального собору на єлей для лампадки біля ікони, яку встановило Товариство на честь врятування життя імператора Олександра ІІ 4 квітня 1866 р.
Призначення коштів були різноманітні. Дума ретельно фіксувала всі надходження і витрати з цих капіталів. Іменні капітали надавали суттєву фінансову допомогу міському самоврядування Катеринослава в справі розвитку доброчинної справи і давали додатковий прибуток. Так, в 1903 р. відсотки з цих капіталів склали 12455 крб. 03 коп., а в 1916 р. – 51256 крб. 08 коп. На знак пошани цих людей міська Дума кожної весни здійснювала панахиду на їх честь.
Благодійницька діяльність міського самоврядування проявилась і в роботі окремих її представників. Завдяки приватним капіталам міських голів І.Колеснікова (1812-1817, 1821-1825, квітень-вересень 1828 р.), Ф.Дупленко (1830-1833), А. Кирпишнікова (1834-1835) в першій половині 40-х рр. ХІХ ст. були побудовані кам’яні Успенська і Троїцька церкви. Міський голова П.А.Бєлявський (1846-1847, 1851-1854) пожертвував 25 тис. крб. для організації Катеринославського міського банку. У 60-70-х рр. ХІХ ст. він був старостою дитячого притулку. По заповіту частина земель Прокопа Андрійовича була передана місту: прибутки від 723 дес. при хуторі Єлєновському та 793 дес. при хуторі Прокоф’євському віддано на утримання міській богадільні. За свою турботу про місто Бєлявському було надано звання почесного громадянина.
Показовим було перебування на посаді міського голови купця І гільдії Івана Ізотовича Ловягіна. Саме йому належить значний внесок у розвиток міста протягом першої половини ХІХ ст. І.Ловягін так описував початок своєї служби: «В жовтні місяці 1833 року я був обраний до міської думи гласним, і з того часу я майже не переставав служити громадській справі на державній службі, забуваючи для загальної користі свої власні вигоди, не тільки у втраті дорогого для кожної комерційної людини часу, але й виділяв із свого майна можливу допомогу для кожного, кому я міг бути корисним» [19].
В роки свого головування (1848-1851, 1854-1859, 1861-1863) І.І.Ловягін надав власні кошти на будинки для бідних і хворих та людей похилого віку, виділив безкоштовно лісоматеріали на ремонт будинку для влаштування лікарні. Після побудови лікарні «подав рахунок проведеним витратам, але губернатор і дивитися не захотів на рахунки: сказав, що він вже доповів міністру внутрішніх справ про те, що суспільство Катеринослава виявило готовність лікувати хворих на скорбут своїх бідних співгромадян за свій власний кошт; що Міністр надіслав міській громадськості подяку за людинолюбство, – так йому тепер немає справи ні до суспільства, ні до хворих. – Робіть, говорить, як знаєте, а я ні в що не втручаюся» [20]. Влітку 1849 р. завдяки активній діяльності громадськості кількість хворих зменшилась і всі екстрені лікарні закрили.
Часи головування Ловягіна співпали із російсько-турецькою війною, яка визначила додаткові обов’язки мешканців міст. Знову не без надання власних коштів для зменшення витрат населення міський голова будував приміщення і пекарні для солдат, тимчасові лікарні для поранених, виділяв кошти на підводи.
Завдяки міському самоврядуванню і безпосередньо міському голові О.Я.Толстікову в Катеринославі у 1901 р. з’являється перше комерційне училище. Воно отримало у 1907 р. назву «Комерційне училище імені імператора Миколи ІІ».
Наприкінці ХІХ ст. в Росії було лише п’ять подібних училищ. В умовах тогочасного розвитку Росії фахівців не вистачало. О.Я.Толстіков одним із перших в місті підтримав ідею створення професійного комерційного навчального закладу. Оскільки для затвердження уставу потрібно було створити купецьке товариство, Толстіков проводить широку агітацію серед катеринославського купецтва. Товариство було створено, і Олександр Якович став першим купецьким старостою катеринославського купецтва. Після затвердження уставу навчального закладу купецьке товариство 22 вересня 1900 р. обрало О.Я.Толстікова головою Опікунської Ради. На цій посаді від був до своєї смерті, до 1905 р.
Активною благодійницькою діяльністю займалися гласні Думи. Заможний купець Іван Мартинович Алексєєнко на власні кошти побудував і утримував амбулаторію та богодільню імені Мартина і Анни Алексєєнко (своїх батьків) для бідних літніх жінок, дитячу лікарню, будинок землемірного училища. Він надавав значні кошти на розвиток жіночої гімназії та комерційного училища. Рішенням міської Думи вул. Каретна була перейменована на Алексєєнківську (вул. ім. Челюскінців). Підтримував розвиток освіти і Іван Іванович Тиссен. Крім того, він допомагав дитячим притулкам, бідним мешканцям міста. У 1908 р. І.І.Тіссен подарував місту 1000 крб. на освітні стипендії ім. Г.Г.Тиссена при 4-х класному училищі ім. О.С.Пушкіна. Тиссен був мельником і тому стипендії також призначалися лише для дітей мельників. Однак стипендіатів вказував він особисто, а потім його нащадки. Згодом він змінив умови і стипендії мали право отримати також ті, чиї батьки колись працювали на млинах.
Значний внесок в розвиток освіти здійснив почесний громадянин міста, губернський предводитель дворянства Георгій Петрович Алексєєв. Довгий час він був опікуном чоловічої класичної гімназії, надавав кошти на навчання дітям незаможних представників міського населення, опікував дитячі притулки. Частина капіталу імені Г.П.Алексєєнка згідно з заповітом йшла на утримання дитячого притулку, а частина роздавалася бідним.
Мойсей Юдович Карпас за рахунок власних коштів підтримував бідних євреїв, на власні кошти він побудував богадільню, сприяв появі нових корпусів для єврейської лікарні, побудував єврейський сирітський будинок разом з училищем, підтримував притулок для старців-євреїв, дешеву їдальню товариства допомоги бідним євреям. Згідно із заповітом М.Ю.Карпаса відсотки від спеціального капіталу в 2000 крб. спрямовувались на утримання ліжка в Катеринославській міській єврейській лікарні.
Гласний Мина Семенович Копилов пожертвував 50000 крб. на будівництво Катеринославського Вищого гірничого училища, був директором дитячого притулку, головою Правління товариства незаможних учнів комерційного училища.
Були також і невеликі за обсягом прояви доброчинної діяльності, проте не менш вражаючі. 21 квітня 1906 р. гласний Думи Г.М.Хватевський відмовився від своєї винагороди (150 крб.) як члена ревізійної комісії на користь незаможних учениць Маріїнської і міської жіночих гімназій.
Отже, робота міського самоврядування спрямовувалась не лише на побудову економічно доцільних і заздалегідь вигідних установ та споруд міського господарства, а й на допомогу тим прошаркам міського населення, які самі про себе подбати не могли, підтримку суспільних закладів, які не приносили прибутку (безкоштовні лікарні, дитячі притулки, богадільні тощо). У благодійницькій діяльності також проявилась громадська позиція кожного представника катеринославської міської Думи. Оскільки про розвиток певного суспільства можна говорити лише тоді, коли комфортно почувається кожний його член.
Бібліографічні посилання:
1. Абросимова С.В., Архіпова Т.А., Степаненко Н.О. З історії меценатства та колекціонерства на Катеринославщині (кінець ХІХ – початку ХХ ст.) // Питання історії України. Історико-культурні аспекти. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1993. – С. 64-71.
2. Чабан Н. Капитаны // Днепровская правда. – 2002. – 12 июля. – С. 11.
3. Там само. – 26 июля. – С. 11.
4. Там само. – 2 августа. – С. 11.
5. Чабан М. Птахи з гнізда Придніпров’я. – Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2005. – 480 с.
6. Старостин В. Один из многих // Шабат Шалом. – 2000. – № 1. – С. 4.
7. Богомаз М. Хоч не залишив після себе капіталу // Зоря. – 2000. – 2 грудня. – С. 5.
8. Грамота на права и выгоды городам Российской империи 21 апреля 1785 г. // Российское законодательство Х – ХХ веков: В 9 т. Т. 5. Законодательство периода расцвета абсолютизма / Ответ. ред. Е.И. Индова. – М.: Юрид. Лит., 1994. – С. 127.
9. Журнал Екатеринославской городской Думы за 1890. – Екатеринослав, 1890. – С. 96.
10. Журнал Екатеринославской городской Думы за 1904. – Екатеринослав, 1904. – С. 14.
11. Журнал Екатеринославской городской Думы за 1906. – Екатеринослав, 1906. – С. 307.
12. Державний архів Дніпропетровської області (ДАДО). – Ф. 469. Катеринославськая міська Дума и управа м. Катеринослава. – Оп. 1. – Спр. 10. – Протоколи міської управи, листування з судовим приставом м. Катеринослава про стягнення коштів за лікування в міській лікарні, клопотання про надання грошової допомоги. – Арк. 45.
13. ДАДО. – Ф. 469.– Оп. 1. – Спр. 13. – Клопотання громадян міста з проханням про надання їм грошової допомоги, фінансовий звіт управи про кошти, витрачені на данну допомогу. – Арк. 26.
14. Смета доходов и расходов г. Екатеринослава на 1903 г. – Екатеринослав, 1903. – С. 188.
15. Смета доходов и расходов г. Екатеринослава на 1903 г. – Екатеринослав, 1903. – С. 189.
16. Смета доходов и расходов г. Екатеринослава на 1903 г. – Екатеринослав, 1903. – С. 189.
17. Смета доходов и расходов г. Екатеринослава на 1916 г. – Екатеринослав, 1916. – С. 227.
18. Смета доходов и расходов г. Екатеринослава на 1903 г. – Екатеринослав, 1903. – С. 224.
19. Екатеринославский юбилейный листок: 1787 – 9 мая – 1887 (апрель-май). – Екатеринослав, Тип. Я. Чауского, 1887. – С. 37.
20. Екатеринославский юбилейный листок: 1787 – 9 мая – 1887 (апрель-май). – Екатеринослав, Тип. Я. Чауского, 1887. – С. 39.