Категорії «Геополітика»

Хитрість географічного розуму

Якось я був заскочений зауваженням редактора одного російського збірника на подану мною статтю з дуже дрібної теми щодо Південної України кінця ХVIII ст. Він писав близько до того: “В досліджуваний Вами період не існувало Південної України; Ви проектуєте в минуле сьогодення Вашої країни, котра в зазначений у Вашій статті час існувала в інших територіальних межах”. І є чималеньке питання, чи існувала взагалі як країна чи якась інша стала структура, пов’язана певною традицією з сучасною Україною, — іронізуючи, додав я подумки, доводячи міркування опонента до не зовсім оригінального закінчення.

Завжди треба, щоб ми, а не нас

З отриманням незалежності перед Україною виникло багато складних питань. І це цілком закономірно, адже ми є свідками важливих процесів, які вже зараз закладають підвалину для подальшого існування Української держави. Сьогодні достатньо важко об’єктивно оцінити (та ще, мабуть, і не час) перші кроки нашої молодої країни. Але і ці неповні два десятиліття досвіду незалежного існування дають поживу для роздумів. Одним із найважливіших питань залишається формування Україною зовнішньої політики, яка повинна відповідати національним інтересам країни і обов’язково враховувати реалії сучасної системи міжнародних відносин.

Вперед — до Української імперії?

Українська геополітична думка має давні традиції. Її головні досягнення, представлені в працях Ю. Липи, С. Рудницького, А. Синявського, припадають на першу половину XX століття. У 1990-ті роки в Україні була видана частина їх творчої спадщини, що дало сучасним українцям можливість ознайомитися з маловідомим геополітичним напрямом вітчизняної суспільно-політичної думки.

Є у революції початок, нема у революції кінця…

Термін «революція» в українській суспільній свідомості донині асоціюється переважно із подіями початку ХХ століття. На запитання, які революції в історії України ви знаєте, більшість не замислюючись назве 1917 рік. Значна частина (переважно молоді) також згадає листопад–грудень 2004-го.

Протягом декількох століть українці за способом життя і стилем мислення залишались нацією «гречкосіїв» — в побуті домінувала прив’язаність до землі, пацифізм та міцний зв’язок із минулим. Це і породжувало ту саму політичну пасивність, наслідки якої відлунюють і сьогодні. Слабкість національної інтелігенції та буржуазії, брак національної аристократії, відсутність робітничого класу гальмували процеси державотворення у ХІХ–ХХ століттях. Часто поразки поодиноких повстань пояснювались не стільки силою супротивників, скільки слабкістю провідників — в першу чергу через відсутність єднання суспільно-політичних лідерів та надто невиразне відчуття причетності до творення спільного майбутнього. Чим закінчувались всі українські революції, добре відомо…

Як дипломати і військові Карпатську Русь ділили

22 листопада 1938 року Чехословацький парламент прийняв Закон про автономію Карпатської Русі (Карпатської України). Уряд автономії, очолюваний А. Волошиним, відразу приступив до творення державного життя, в тому числі й власного війська — Карпатської Січі, основою якого стали відділи Української Національної Оборони (УНО). Розпочалась копітка праця державного будівництва у надзвичайно складних політичних і військових умовах. Ускладнило ситуацію те, що Чехословаччина зволікала з наданням автономії Карпатській Україні 20 років.

Прогулянка за межі двох Україн

Кожне розуміння неминуче передбачає спрощення. Ще в шкільні роки в нас формується уявлення про світ, де є дві сторони — хороша і погана, добро і зло, «ми» і «вони», а конфлікт між ними — обов’язкова умова прогресу. Коли ж спрощення зводиться до схеми, воно починає заважати розумінню, стримує уяву і гальмує мислення, а, стаючи предметом політичних маніпуляцій, ще й перетворюється на небезпечну зброю.

Неоглобалізм ХХІ століття. Культура як основа економічного розвитку

Сучасний бурхливий розвиток людської цивілізації раз за разом яскраво і переконливо доводить оманливість та відносність тих законів та принципів суспільного життя, які ще донедавна вважалися, на думку загалу, безвідмовно діючими та неспростовними. Своєрідним струсом свідомості в цьому сенсі стала і нинішня глобальна фінансово-економічна криза, яка фактично підвела жирну риску під наївними сподіваннями сучасників на універсальну ефективність глобалізованої ринкової економіки ліберального толку. Широкий економічний лібералізм, зведений протягом останніх десятиліть у ранг панацеї для кожної країни, та його всепояснююча роль були суттєво (якщо не остаточно) дискредитовані негативними явищами системного характеру, які ми зараз спостерігаємо.

Герой нашого часу?

1 грудня 2010 року Інтерпол видав ордер на арешт та оголосив у міжнародний розшук Джуліана Ассанжа. Кілька тижнів тому ця людина буквально приголомшила світ фактами із внутрішнього життя американської політики й дипломатії. Сьогодні важко передбачити, як будуть розвиватись події, адже Джуліан кинув виклик одразу декільком наймогутнішим державам світу. Достеменно відомо тільки те, що скандальний хакер не планує «лягати на дно», а продовжуватиме свою діяльність. У будь-якому випадку Ассанж вже увійшов до новітньої історії не тільки як смілива людина, але і як герой нашого часу.

Сланцевий кошмар для Росії

Останнім часом у пресі не замовкають дискусії про нову з часів неолітичної революції біфуркацію в сфері енергоносіїв. Йдеться про так званий сланцевий газ, який, за оцінками експертів, в найближчі 10 — 15 років здатний кардинальним чином змінити розстановку сил і гравців на газовій «дошці» світу. Це як мінімум. А як максимум — вплинути і на геополітичну його архітектуру. Найрадикальніші експерти порівнюють нинішню ситуацію зі сланцевим газом для Росії з 1985 роком, коли ціни на «чорне золото» різко впали, а разом з ними звалився і колó с на нафтових ногах — Радянський Союз.

Яка диктатура потрібна Україні: соціалістична чи капіталістична?

Останнім часом точиться багато розмов про те, яка система правління потрібна нашій країні. Розглядаються різні варіанти, і висловлюється думка про те, що «сильна рука» не завадила б. Як правило, дивляться в бік Росії, а якщо конкретно — то на правління Путіна — Медвєдєва, котре начебто забезпечує рекламовані в мас-медіа стандарти життя. Але процеси, які відбуваються в цій країні, неоднозначні. З одного боку — возвеличення Сталіна і прославляння радянського періоду історії, відродження атрибутів радянської імперії, а з іншого — «модернізація» — процес, що напрочуд нагадує ранню горбачовську «перестройку», коли за командою згори виходять на сцену чиновники і штатні політики і критикують навіть «Самого», а потім себе лупцюють, вимагаючи багатопартійності…