Категорії «Мікроісторія та краєзнавство»

Кубанские казаки в освобождении Одесщины

В 2010 году весь мир отметит 65-летие окончания Второй мировой войны. С каждым годом остается всё меньше участников и свидетелей той страшной трагедии. Но, к сожалению, сегодня в канун Победы и в Украине, и в России, да и вообще на всем «постсоветском пространстве» проводятся попытки (во многом успешные) фальсификации истории вообще, и истории Великой Отечественной войны, в частности. То тут, то там всё чаще раздаются голоса, призывающие к пересмотру результатов Великой Победы. Со страниц газет и журналов, с экранов телевизоров на сознание людей не знавших и не видящих тех событий мутным потоком льётся неправда.

Из истории одной переписки, или Нужны ли украинцы Кубани Генеральному консульству Украины в Ростове-на-Дону?

Кубанские украинцы, как и украинцы вообще, народ уникальный, имеющий историческую закваску жизнестойкости, а потому способный выживать, сохраняя свою национальную идентичность практически при любых обстоятельствах. И главное, умеющий метко, по народному, характеризовать жизненную ситуацию. Не случайно, о щедрых обещаниях украинских чиновников, которые никогда не выполняются, на Кубани, как впрочем и в Украине, часто говорят: «Обіцяв пан: “кожух дам!”, та тіки слово тепле»…

Дерев’яна Покровська церква міста Нікополь. До питання локалізації місцезнаходження та архітектурно-містобудівні особливості

(Надруковано у збірнику «Сучасні проблеми архітектури та містобудування». Вип.16. — К.: КНУБА, 2006. — С.112-124)

На правому березі славетної річки Дніпро розташоване місто, яке своїм багатим історичним минулим та мальовничим виглядом, давно приваблює численних дослідників науковців та творчих людей — це Нікополь.

Природно-кліматичні фактори і територіально-історичні передумови виникнення архітектурно-планувальних традицій на території колишніх Вольностей Запорозьких.

(Надрукована у збірнику «Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Вип.3. — К.: Фенікс, 2007. — С.145-158)

Географічні та етнічні особливості території визначають розвиток своєрідної і специфічної культурної традиції. Регіони з індивідуальними природно-кліматичними умовами, етнічним складом, природними ресурсами утворюють своєрідний комплекс зі своїми неповторними рисами.

До історії церкви святого Архістратига Михаїла села Грушівка Вишетарасівської волості Катеринославського повіту

(Надрукована у збірнику «Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень». Вип.2. Ч.2. — К.,2007. — С.160-165).

У книзі „Історія міст і сел. Української РСР” виданої у 1977 році читаємо на сторінці 744: „…Новокиевка (до 1918 года — Царская милость)… Сельсовету подчинены села Вольное, Добрая Надежда, Ильинка и Новокаменка..” На півдні Томаківського району Дніпропетровської області Ви вже не знайдете Грушівки або Гологрушівки, ця назва назавжди зникла з сучасних карт, але за допомогою старовинних карт та архівних джерел ми можемо повернутися у часи давно минулі.

Топоніми кутків та околиць Чигирина

Чигирин – місто, яке має давню і багату історію, звичаї та традиції. Здавна воно поділялось на кутки та околиці, кожен з яких мав свою назву. Про них ми дізнаємося скориставшись переказами оповіданнями, легендами, що живуть у народі протягом кількох століть і передаються від покоління до покоління.

Самарський Пустельно-Миколаївський монастир. Архітектурна та мистецька спадщина XVIII – XIX ст.

Про інтенсивність архітектурного процесу в регіоні Дніпропетровської області і інших регіонах України в період Гетьманщини можливо робити висновок по кількості пам’яток архітектури цього періоду. Основою вивчення цього питання є державні списки пам’яток за результатами новітніх досліджень. Нажаль Дніпропетровський регіон в даний період мало вивчений. Якщо фортифікаційні споруди мають місце в літературі, то храмобудування зовсім не вивчено. З часом, після більш ретельного вивчення реєстр пам`яток даного регіону періоду Гетьманщини стане набагато більшим. Тема даної статті виникла при дослідженні одного з маловивчених архітектурних пам’яток колишнього Запорожжя – Самарський Пустельно-Миколаївський монастир.

Краєзнавство та історична пропедевтика: проблеми методології

Патріота і громадянина неможна виростити, не прищеплюючи людині з дитинства трепетну любов до своєї землі, до рідного міста чи села. Роль школи у пропаганді наукових знань про Україну, про її народ неможливо переоцінити. І дуже важливо, щоб діти були не просто пасивними слухачами чи читачами, а й співтворцями тих духовних багатств, які народжуються на наших очах. П.Т. Тронько. Історичне краєзнавство: кроку нове тисячоліття (2000р.)Історичне краєзнавство як предмет дослідження постійно актуалізується в конкретно-історичних, історіографічних та педагогічних працях. Інша роль — ілюзорно менше актуальна відводиться історичній пропедевтиці як проблемі, здавалося б, уже давно вирішеній. Але сучасний стан розробки основоположних документів щодо змісту історичної освіти (стандарту, концепції, програм, методичних рекомендацій та ін.) змушує знову звертатися не тільки до пропедевтики, а й до тих могутніх засобів “введення” людини у світ історії, чим є, безсумнівно, історичне краєзнавство.