Категорії «Південна Україна»

Казачество Дона и Северо-Западного Кавказа в отношениях с мусульманскими государствами Причерноморья (вторая половина XVII в. – начало XVIII в.)

Сень Д.В. Казачество Дона и Северо-Западного Кавказа в отношениях с мусульманскими государствами Причерноморья (вторая половина XVII в. – начало XVIII в.)

В монографии исследуются различные вопросы отношений казачьих сообществ Дона и Северо-Западного Кавказа (Кубани) с Крымским ханством и Османской империей. Проблема рассмотрена на фоне международного положения России и мусульманских государств Причерноморья. Особое внимание уделено причинам «сближения» донского казачества с Крымским  ханством во 2-й половине XVII в. События «донского раскола» представлены в связи с процессами формирования казачества на Куме, Аграхани и Кубани. Впервые в науке история указанных групп показана в связи с прошлым Дона и Крымского ханства. Подробно анализируется роль выступления К. А. Булавина в пополнении рядов казачества Кубани. События доведены до 1708–1712 гг., периода адаптации на Кубани казаков И. Некрасова, активных участников Булавинского выступления.

Книга адресована историкам, этнографам, востоковедам, краеведам, всем, кто интересуется историей и культурой казачества, Крымского ханства и Османской империи.

Ногайське козацьке військо: передумови і процес формування

Історія іррегулярних військових формувань Південної України останньої чверті XVІІІ – на початку ХІХ ст. і до сьогодні залишається благодатним ґрунтом для наукових спостережень. Не залишилися поза увагою й ті козачі війська, що утворювалися з середовища мусульман-“інородців”, у тому числі і з числа татарського населення Криму [26. 39; 87-88]. Окремі етнічні групи тюркського походження у складі російських козачих військ, зокрема нагайбаки (хрещені ногайці), також становили предмет наукового зацікавлення [16]. Однак тема ногайського козацького війська спеціально не розглядалася, залишаючись на периферії таких “стратегічних” тем як “Росія у вирішенні Східного питання” чи “колонізація Південної України”.

«Анапские ногайцы» в помещичьем хозяйстве Южной Украины

Вопрос об ис­поль­зо­ва­нии но­гай­цев в по­ме­щи­чьем хо­зяй­стве и сам про­цесс их за­кре­по­ще­ния оста­ёт­ся фак­ти­че­ски не­за­тро­ну­тым в на­уч­ной ли­те­ра­ту­ре. В ис­сле­до­ва­ни­ях А.А. Скаль­ков­ско­го име­ют­ся от­дель­ные из­ве­стия о том, что в ре­зуль­та­те штур­ма ту­рец­кой кре­по­сти Ана­па в 1791 г. рус­ски­ми вой­ска­ми взя­ты в плен 1500 но­гай­ских се­мей. Но этот ис­сле­до­ва­тель оши­боч­но счи­тал, что все они были от­прав­ле­ны на по­се­ле­ние к р. Молоч­ной, что в Север­ном При­азо­вье (1). У Е.И. Дру­жи­ни­ной ка­те­го­рия за­кре­по­щён­ных но­гай­цев во­об­ще не рас­смат­ри­ва­лась, хотя от­дель­ный раз­дел по­свя­щён но­гай­цам, по­се­лён­ных при р. Молоч­ной (2). Пле­нён­ные при штур­ме Ана­пы но­гай­цы и их пе­ре­ме­ще­ние в Крым от­дель­но упо­ми­на­ют­ся у Н.А. Смир­но­ва (3). Этим, на­вер­ное, и ис­чер­пы­ва­ет­ся ис­то­рио­гра­фия во­проса.

Політична адміністрація Кримського ханства в Буджацькій орді у період між 1739 – 1769 роками

У науковій літературі накопичено значний обсяг матеріалу, що дозволяє розглядати політоґенез номадних спільнот як такий, що не йшов далі стадії протодержави-чіфдом (1) і не не мав більшості атрибутів, властивих для держав землеробського світу. З огляду на це дистинктивне означення типологія потестарної системи номадів визначається поняттям кочівницька імперія (2). Ногайці, котрі упродовж другої половини ХVІ — ХVІІ ст. мігрували до Північно-Західного Причорномор’я і сформували у складі Кримського ханства Буджацьку орду, були нащадками політичних традицій Ногайської Орди, однієї з останніх кочівницьких імперій, що існували у Волго-Уральському межиріччі.

«Кубанский вектор» во взаимоотношениях калмыков и ногайцев в первой трети ХVIII в.

Кубанский регион, как обширная часть территории Крымского ханства, выступал на протяжении длительного времени в качестве узла, в котором переплетались интересы участников большой геополитической игры, развертывавшейся за обладание Кавказом и Закавказьем. Начиная с середины ХVI в. перевес в этой игре склонился на сторону России, которая установила контроль над Волгой и тем самым вклинилась в Великую Евразийскую Степь, разбив ее на две половины. С этого момента кочевническая ойкумена не представляла собой единого целого; владение Астраханью, замыкавшей цепь русских анклавов на Волге, стало важным условием дальнейшего наступления на мир номадов. В первой трети ХVII в. прекращает существование одна из последних кочевых империй — Ногайская Орда; ее территориальное пространство заполняет калмыцкий этнос, подчинивший ногайцев и создавший под протекторатом России свое государство.

Меценатство в житті і творчості Д.Яворницького

Тема меценатства сьогодні є надзвичайно популярною й актуальною. Являючись складовою більш ширшого поняття „благодійництво”, меценатство є своєрідним індикатором громадянської зрілості суспільства, ступеня його моральності, духовності та інтелекту.

Благодійна діяльність катеринославської міської Думи

Доброчинна діяльність міського самоврядування Катеринослава була можлива завдяки активній громадській позиції гласних Думи і пов’язана безпосередньо з їх ініціативністю. Робота гласних на відміну від службовців Міського громадського управління (міського голови, членів управи, секретаря тощо) була безкоштовною, тому членами Думи обиралися переважно заможні люди.

Роль меценатства у збереженні культурної спадщини

Все частіше й частіше чуємо, і навіть самі вживаємо, такі слова як «благодійність» та «меценатство». У сучасному світі ці явища трактуються по-різному, тому проблема походження благодійності, місця благодійної діяльності в системі суспільних відносин, форм благодійності та їхня еволюція, співвідношення понять «благодійність» та «меценатство» все ще залишається дискусійною.

Музеї – “пам’ятники діянь на загальне добро”

Якщо намагатися встановити, скільки ж років існує саме поняття благодійництво взагалі, і, як його невід’ємна частина, меценатство – покровительство наукам і мистецтву, то перш за все з пітьми століть виринає постать Гая Цильнія Мецената.

Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Як відомо, благодійність – це діяльність, завдяки якій громадські та приватні ресурси добровільно спрямовуються їхніми власниками для допомоги окремим соціально незахищеним групам людей, вирішення суспільних проблем, а також поліпшення умов громадського життя.